Переказ тексту хутір надія, , , 50

Степове безмежжя тече буйною зеленавістю хлібів, мерехтить нагрітим від сонця пові степовий океан манить і кличе. хоч би показалась якась щогла серед зеленаво-голубих хвиль — звичайна тополя чи явір! півдня ідемо, і тільки пшениці та ще соняшники, які ледь-ледь розплющують свої золоті очі крізь волохаті вії. і раптом на обрії випливає оазис. що це — марево чи примарна видимість дерев, що ген-ген синіють на видноколі? наближаємося, але марево не відпливає, а виступає ще зриміше: вже видно могутні крислаті дуби, кучеряві липи, кронисті яблуні і навіть одну білокору березу, що вибігла, ніби дівчина в білому, з гаптованими зеленим шовком рушниками. так от який він, хутір надія, закладений давно-давно в степу людиною дивної і суворої долі, ратаєм і драматургом — іваном карповичем тобілевичем — карпенком-карим. в тіняві дерев дрімає стара батьківська хата, в ній народилися сини-соколи, корифеї українського театру: іван, панас і микола, що стали відомими на увесь світ, — іван карпенко-карий, панас саксаганський, микола садовський. дивне почуття огортає, коли ви ходите алеями цього парку, насадженого людиною одержимою, коли зблисне перед вами широкий став, викопаний письменником звичайною лопатою. він знав не тільки перо, а й нелегку працю грабаря. серед широкого подвір'я звелися могутні кронисті дуби, мов могутня козацька сторожа в степу. ось дуби івана, миколи, панаса, марка, марії їх посадили багато літ тому славнозвісні актори під час перебування на хуторі: іван карпенко-карий, микола садовський, панас саксаганський, марко кропивницький, марія заньковецька. нині дуби сягають на півсотню метрів у небеса, широко розкинули гілля і ростуть, незважаючи на південні вітри і спеку. коли пройти алеєю трохи далі, можна побачити ще кілька дубів, які звуться "чумаки", їх саджали гуртом почесні гості хутора, ві шану українським чумакам, які їхали через ці степи за сотні верст у крим по сіль. як добре, що мудрі корифеї українського театру здогадалися лишити по собі таку нетлінну пам'ять. цим дубам рости вічно, і через триста, п'ятсот літ шуміти їм під оцим небом, серед сонячного степового океану. неподалік від старої батьківської хати звівся великий світлий будинок. це — меморіальний музей, збудований за ініціативою уряду радянської україни. у просторих залах зібрано особисті речі братів тобілевичів, цікаві документи, експонати, які красномовно розпові про історію українського театру. шумлять на вітрах гіллясті крони дубів. дрімає в затінку старовинна проста українська хата, в якій були написані великі твори — "хазяїн", "сто тисяч", "мартин боруля". дзюркотить з-під коріння джерельна вода. припадімо ж і ми до чистої води, напиймося з цієї цілющої криниці. (за і. цюпою). план опису . 1.оазис серед степу. 2.стара батьківська хата в парку. 3.став, викопаний письменником. 4.могутні дуби. 5."чумаки". 6.меморіальний музей. зразок переказу. хутір надія степове безмежжя тече буйною зеленавістю хлібів, мерехтить під сонцем. степовий океан манить і кличе. хоч би звичайна тополя чи явір появились серед зелено-голубих хвиль. півдня ідемо, і тільки пшениці та ще соняшники, які ледь-ледь розплющують свої золоті очі крізь волохаті вії. раптом на обрії — оазис. може, це марево? наближаємось, але марево не зникає. навпаки, ще краще видно могутні дуби, кучеряві липи, яблуні і навіть березу, що вибігла, ніби дівчина з рушниками. це — хутір надія, закладений відомим драматургом іваном карповичем тобілевичем (карпенком-карим). у тіні дерев мріє батьківська хата, де народилися сини, корифеї українського театру: іван карпенко-карий, панас саксаганський, микола садовський. алеї парку, широкий став переконують, що письменник знав не тільки перо, але й працю грабаря. серед широкого подвір'я звелися дуби, посаджені славнозвісними акторами, які перебували на хуторі. дуби сягають півсотні метрів у небеса. трохи далі можна побачити ще кілька дубів, які звуться "чумаки", їх саджали почесні гості, ві шану українським чумакам. рости цим дубам вічно. неподалік хати — великий світлий будинок. це — меморіальний музей, в якому зібрано особисті речі братів тобілевичів і цікаві документи. дрімає у затінку старовинна українська хата, в якій писались великі твори. дзюркотить джерельна вода. припадімо і ми до неї, напиймося з цієї цілющої криниці.

найголовніше в кожному творі, те, що безумовно необхідно виділяти, – це герої твору. завдяки ним ми можемо зрозуміти, що хотів донести до нас автор, яка основна ідея певного твору і які висновки ми могли б з нього зробити. точно такий же випадок – це твір «митькозавр з юрківки» авторства стельмаха. тут є два ключових головних героя, поведінку і вчинки яких ми і повинні аналізувати для розуміння сутності всього твору.

я прочитав це літературне творіння, звичайно, дуже ретельно і уважно. я думаю, що мені вдалося відшукати і зрозуміти найголовніше, що було в цьому творі. зрозуміти все це було б просто неможливо без аналізу поведінки головних героїв, а саме сергія та митька. під час прочитання я склав певну думку про героїв, яке і буда викладено в цьому творі.

я можу з упевненістю сказати, що добре поставився як до сергія, так і до митька, мені дуже герої творіння «митькозавр з юрківки». чому так вийшло? та тому, що ці хлопці займалися як раз тим, чим потрібно. у свої юні роки вони пізнавали життя, веселилися, набиралися досвіду, ділилися один з одним цінною інформацією про життя і шукали собі веселі і цікаві пригоди. і це – абсолютно нормальна і правильна поведінка для людей такого віку. особисто у мене немає жодних сумнівів щодо того, що сергій і митя виросли здоровими, сильними і щасливими людьми, адже їх дитинство було сповнене цікавими подіями. вони провели дитинство так, як і потрібно. з цієї причини у мене до них лише найкраще ставлення з можливих.

на жаль, якщо ми порівняємо цих двох молодих людей і нашу сучасну молодь, то висновки будуть зовсім не на користь сучасної молоді. чому? відповідь проста – достатньо подивитися, як нинішні хлопчики і дівчатка проводять свій вільний час. вони, звичайно, теж гуляють і спілкуються з іншими дітьми, але роблять це набагато рідше, ніж діти кілька десятків років тому. у сучасних дітей є комп’ютери, інтернет, і цим засобам вони приділяють набагато більше уваги, ніж решті. жертвувати своїм дитинством, можливістю поспілкуватися і провести час з однолітками в догоду сидіння за комп’ютером – це просто неприпустимо і неймовірно. тим не менш, це відбувається. тому я можу сказати, що сергій і митько подобаються мені набагато сильніше, ніж сучасна молодь.

сергій і митько з прочитаного мною твори робили все правильно – розважалися, гуляли, вчилися жити. вони провели дитинство повністю правильно. тому моє ставлення до них – гарне.