Как герасима характеризует его отношение к татьяне? почему герасим так привязался к муму? почему герасим уходит от барыни,только после того ,как утопил муму? , сочинение писать !

Герасим был крепостным и вынужден выполнять все приказы и капризы свой госпожи. я себе вопрос: “почему же герасим не ушел в деревню с муму? ”. он не посмел ослушаться барыни, но и не захотел жить в доме, где распоряжаются жестокие и бесчеловечные люди. а барыня опять нашла виноватых, чтобы выгородить себя. крепостное право унижало не только крестьян, но и губило и самих помещиков, приучало их к безнаказанности. в рассказе тургенева “муму” мы видим барыню, которая думала только о себе, своем покое, а другие люди должны были ей угождать, выполняя любую ее прихоть. против такого порядка вещей выступает писатель. он был честным человеком и не мог мириться с крепостным правом.

ответ:Шекспір сказав: «Весь світ – театр, а люди в ньому актори». Та чи кожен захоче своє життя перетворювати в гру, в якій удостоїться головної ролі?

Журнал #UkrainianPeople продовжує 90-денний марафон про великих українців, естафету приймають актор, який грав українських гетьманів, московського царя Б.Годунова та Чингізхана, але насправді не вважав акторську професію такою, що дарує радість («Ви думаєте грати це радість? Це мука!») - Богдан Сильвестрович Ступка та неперевершена Роксолана українського кінематографу - Ольга Сумська.

На них рівняються тисячі, ще більше тих, чиї серця вони підкорили. За свою акторську гру – відзначені багатьма нагородами. Вони переписали історію вітчизняного кінематографу, змінювали ідеали українців, відомі за межами України.

«Театр зображує, так би мовити, життя. Але там не по-справжньому вмирають, гинуть і так далі. Там грають в це все. Грають у життя. Театр - продовження життя. Ти підносишся трохи над реальністю, але це та ж реальність, тільки в художній формі. Театр - не втеча з життя людина знайшла іншу його форму. Все пов'язано, воно ж не буває окремо: життя - це життя, театр - це театр» – саме такої думки був Богдан Сильвестрович. На відміну від багатьох акторів, він не грав у життя на сцені чи знімальному майданчику, а проживав долю героя так, якби той сам не зміг прожити й передати весь спектр власних почуттів. Ось це і можна назвати однією з головних рис акторів від Бога: вжитися в образ і прожити чуже життя для спектаклю чи фільму краще, ніж в реальності прототип героя. За своє життя понад 100 ролей. Людина, яка прожила багато життів, – своє власне та життя кожного героя, в чиї образи перевтілювалася заради театру та кіно. При цьому протягом 1999–2001 років був міністром культури і мистецтв України. 2012 року на сімдесят першому році життя пішов грати спектаклі на Небо, заливши про себе світлу пам’ять та посіявши зерна доброти у душі українців. "Все наше життя - суцільна імпровізація, а значить, все наша життя - це джаз" – джаз Богдана Сильвестровича пам’ятають всі, хто любить театр, кіно та Україну!

Объяснение: