Твiр роздум талант вимагае працiлюбнiсть

кожна людина наділена якимось здібностями та вміннями. одні з нас, виявивши свій хист, намагаються його розвинути та вдосконалити, а інші просто сприймають його як належне і нічого з цим не роблять. одразу спадає на думку притча про таланти. бог наділив трьох людей різною кількістю талантів. одному віддав їх аж п’ять, другому дісталося два, а третьому – один. власник п’яти талантів непосильною працею зміг примножити їх ще п’ять. той, кому дісталося два таланти, також зміг збільшити їх кількість в два рази. а той, кому дістався один талант просто закопав його в землю. і коли прийшов час відповідати перед творцем за свої успіхи, власник одного закопаного таланту не зміг показати якийсь результат, адже нічого не робив зі своїм талантом. тоді від нього було забарно і той єдиний талант, його передали людині, яка з самого початку мала їх найбільше і змогла примножити.

так і в житті буває: одні люди прагнуть вдосконалення, хочуть покращити своє життя, і з цією метою працюють над собою, розвиваються, вдосконалюють свої вміння і навички. а є люди, яким байдуже. маючи певні здібності, вони ніяк над ними не працюють, не ніяких зусиль, а тому просто закопують свої таланти в землю. рано чи піно їм прийдеться відповідати за своє неробство, але вони цього не розуміють.

будь-яка людина, яка може рухатися, дихати, харчуватися вже має безліч шансів аби розвивати себе в цьому житті. звичайно не всі цим займаються, бо ж легше звинувачувати владу, суспільство, когось конкретного в своїй безвиході. а винна насправді людська лінь і, можливо, страх, що щось не вийде, але, я вважаю, він також частково породжений лінню.

тому не варто боятися починати чимось займатися. зараз є безліч варіантів і можливостей. співайте, танцюйте, займайтеся рукоділлям чи науковою діяльністю, якщо в вас до цього лежить душа. не бійтеся, що в вас щось не вийде. набагато страшніше, коли ви взагалі нічого не спробуєте.