Як назва intermezzo повязана зі змістом

Депресія.  вона викликана великою душевною втомою ліричного героя, який перебуває в конфлікті з самим собою. михайло коцюбинський показує людину, захоплену виром історичних подій, поставлену у ситуацію морального і громадянського вибору. психічний злам, що під впливом цих подій відбувається в душі героя, змінює його ціннісні орієнтації, руйнує внутрішню рівновагу, призводить до роздвоєння особистості, стає основою психологічної драми. ліричний герой новели  — надломлений інтелектуал-митець, який втомився від незліченних «треба» і безконечних «мусиш», від болю й мерзенних вчинків людей, від жаху, бруду їхнього існування, виривається з лабет «сього многоголового звіра», їдучи з міста в українське село. прагнучи спокою й самотності, герой опиняється в майже повному безлюдді, наодинці з природою. проте навіть там він не може відігнати спогадів про повішених, про розправи над людьми, що боролися за землю і волю; про це йому нагадують навіть клички вівчарок, викликаючи болісні  асоціації.спокійно-споглядальний стан.  цей стан з’являється під впливом гармонії, якої сповнене життя природи (головного героя). а природа в новелі  — щось більше, ніж просто тло. вона  одухотворена, недарма ж на початку твору письменник подав перелік «дійових осіб», серед яких є і «ниви в червні», і «сонце», і «зозуля», і «жайворонки». перебуваючи серед розкішної природи, герой поступово звільняється від  песимізму. він гладить руками «соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі», милується волошками, вдихає пахощі «білої піни гречок», і п’є «теплий зцілющий напій сонця», слухає пісню жайворонка. це додає йому сил, відчуття якнайтіснішого зв’язку із землею. так починається його одужання.обурення, гнів, нетерпіння.  у чарівну мелодію кононівських полів і небес вриваються  дисонанси, викликані контрастом між прекрасною природою і потворною реальністю людського життя. одним із таких є зустріч із селянином-трудівником, (кульмінація), розмова з яким викликає в митця і співчуття, і справедливе обурення, й гнів; пробуджує нове бажання до творчості й боротьби. ліричний герой прощається з нивами і йде «між люди», в місто, служити своєю творчістю народові: «душа готова, струни тугі, налагоджені, вона вже грає». таким чином, у новелі зображено еволюцію внутрішнього стану митця, зміну його настроїв у ставленні до людей  — від цілковитої байдужості, роздратування, навіть ненависті  — до співчуття, готовності активно діяти на благо суспільства. отже, головною думкою твору є усвідомлення того, що інтелігент, митець не може бути самотнім, він повинен служити своєю творчістю народові, частиною якого він є.

Элли-добрая,отзывчивая,всегда готова прийти на .она честная,не обладает хитростью,скромная,но умеет постоять за себя. тотошка-собачка элли.маленький чёрный песик,дед артошки. страшила-соломенное чучело,которое мечтали получить мозги и стать правителем изумрудного города. страшила умен,обаятелен, находчив,по началу стеснителен.добродушен,любит порадоваться как ребенок,петь песни,если по близости никого нет. железный дровосек баума-он добрый,но менее слезич и раним,нежели персонаж волкова.волковский персонаж грустное романтичные,склонен к ностальгии и тоскк по прошлому.