Есе на тему "яку роль відіграють дорослі" 5 клас

Роль дорослого в розвитку дитини     у розвитку дитини провідна роль належить дорослим. дитина є соціальною істотою. потреба у співробітництві з дорослими виникає ще в ранньому дитинстві, коли дорослий цілком забезпечує усі життєві потреби дитини. він вводить її у навколишній світ, задовольняє одну з головних потреб психічного розвитку — появу нових вражень, передає виховні функції спеціально організованим структурам (дитячий садок, школа, засоби масової інформації), порушує глибинні зв'язки дорослого світу і світу дітей, поглиблює розрив між ними.     у процесі взаємодії з дорослим формується особиста свідомість дитини. у дошкільному віці вона долає шлях від відокремлення себе від дорослого (“я сам”) до відкриття свого внутрішнього життя, тісно пов'язаного із зовнішньою діяльністю.     у вихованні дитини дошкільного, молодшого шкільного віку особливу роль відіграє включення дорослого в картину розвитку дитини. перехід від одного вікового етапу до іншого ється зміною місця дорослого у цій картині: — для немовляти дорослий є джерелом захищеності, позитивних емоцій, які безпосередньо через турботу і ласку, обійми, голос мами; — з 2,5 місяців дитина реагує на появу матері “комплексом пожвавлення”; — для дитини раннього віку дорослий є джерелом практичних умінь і навичок. наслідуючи їх, вона стає самостійною, незалежною від інших; — дітям 4—5 років дорослий несе нові знання, пізнавальні враження, які втілюються у перші навчальні вміння; — для старшого дошкільника цінність дорослого полягає у здатності брати участь у різноманітних соціальних зв'язках, орієнтуватися у міжлюдських стосунках, а відтак бути прикладом соціальної поведінки дитини, своєрідним “моральним еталоном”.     російський психолог даниїл ельконін (1904—1984) довів, що для дошкільника образ дорослого є не образом іншої людини, а образом себе, своєї майбутності, втілення у собі “іншого”. з певного моменту розвитку дитина втілює в собі “дві людини” (вона і дорослий), і саме внутрішня взаємодія цих “двох людей” стимулює саморозвиток дитини.     персоніфікований образ дорослого (батьків, педагогів) спонукає дитину робити як дорослий; бути як дорослий; уміти те, що дорослий; жити, як дорослий. при цьому дитині необхідний не просто дорослий, а значущий — такий, який своїми якостями і рисами демонструє не себе, а ідеї та помисли життя дитини.     потреба в спілкуванні з дорослими розвивається протягом усього дошкільного дитинства. як носій суспільно-історичного і культурного досвіду, а згодом — і моральний приклад, дорослий є авторитетом для дитини. дошкільник оцінює свої вчинки, якості, прагне співпереживання і співучасті з дорослим, в усьому його наслідує. на такій взаємній довірі і будується справжнє виховання. із цього приводу польський педагог януш корчак (1879—1942) зазначав, що вихователь, який не сковує, а звільняє, не ламає, а формує, не пригнічує, а підносить, не диктує, а вчить, не вимагає, а запитує, переживає разом з дитиною багато хвилин натхнення.     від педагога, який прагне позитивно впливати на дитину, вимагається багато знань, творчості і терпіння. вихователь має бути не лише вихованим, а й здатним до самовдосконалення. для дошкільника важливим є особливий зв'язок саме з вихователем. і не лише тому, що у цьому віці дитина залежна від дорослого, а й тому, що в неї ще немає тривких і розвинутих взаємин з дітьми. стосунки вихователя з дитиною, яка потребує уваги до себе, називають “малим інтимним колом спілкування” (о. леонтьев). не випадково з усього дитинства найяскравіші спогади залишаються про дошкільний період, коли дитина разом з дорослим освоювала простір дитинства.     співзвучність суб'єктів виховання — особистості дитини і особистості педагога — є передумовою його ефективного впливу на розвиток дитини. за словами вітчизняного вченого івана беха, лише особистісно-орієнтоване виховання досягає розвивальної мети, оскільки воно спрямоване на усвідомлення вихованцем себе як особистості, на вільне і відповідальне самовираження. вихователь дошкільного закладу неодмінно повинен здобути статус значущого дорослого, який є для дитини не лише близькою, а духовно близькою людиною. це передбачає розуміння, прагнення і вміння вихователя зберігати і підтримувати самобутність дитинства, перетворення взаємин формальних (навчальний процес) на особистісні. при цьому важливо обрати оптимальні форми і методи виховання і навчання. правильність виховання полягає у баченні можливостей вихованця: те, що на певний момент він може робити з дорослого, невдовзі робитиме самостійно. виховання і навчання, орієнтуючись на “зону найближчого розвитку”, випереджають розвиток дитини і сприяють йому. водночас слід враховувати закономірності психічного розвитку дитини, ставити перед нею посильні завдання.    

Ты что-то следователи - в милиции, а прокуроры - это прокуратура. в соотвествии с фз от 17.01.1992 № 2201-1  "о прокуратуре рф", ст. 40.1  "требования, предъявляемые к лицам, назначаемым на должности прокуроров", прокурором может стать  гражданин рф, получившее высшее юридическое образование по имеющей государственную аккредитацию образовательной программе и необходимыми профессиональными и моральными качествами, способные по состоянию здоровья исполнять возлагаемые на них служебные обязанности. ну и там по мелочи уточнения. все. дальше идут те, кто не могут быть назначены.  если есть юридическое во, полученное в требуемом вузе и нет других препятствий - вперед, и с песнями. следователи тут не при чем, это вообще другая система.