План до твору володимира винничeнка “кумeдія з костeм” будь-ласка .

Тема долі байстрюка, розкрита у новелі "кумедія з костем", яка була надрукована у 1910 році, була не новою для української літератури, адже від появи шевченкової "катерини" та інших творів минуло багато часу. однак в. винниченко зумів по-новому підійти до розгляду даної проблеми. автору вдалося зобразити соціальні та моральні вади суспільства не через прямий осуд конкретних винуватців народження "байстрюків", а завдяки розкриттю обставин життя й психології самих жертв. новела розпочинається із категоричної думки автора про свого головного героя: "з костем сталася чудна кумеді ". письменник називає його "кумедним хлопцем". вся "кумедність" його полягала в тому, що він, непривабливий, з "ріденькими, гостренькими" зубами, "нізащо не кусався", коли його били і ніколи не плакав. однак письменник розкриває нам, що за гостевою непривабливістю, відчайдушністю та дещо зверхньою поведінкою криється біль, прагнення до себе увагу, комусь сподобатися, доказати, що він все-таки людина, а не якась істота, про яку всі одностайно кажуть: "байстрюк". автор уважно виписує найдрібніші деталі в показі поведінки й зовнішності костя: він схожий на "забитого боязкого собаку", що вишкіряє зуби й гавкає або гарчить в обличчя кожному, хто насміхається з нього. кость постає перед читачами як безправна, зацькована, несправедливо ображена й принижена усіма дитина. яскравим свідченням цього є такі рядки: "як його вже не били і хто вже його не бив: і ланові, і кухарки, і скотарі, і свинопаси, ні за що не плакав! уже й на парі йшли не раз, що заплаче, таки ні його так і прозвали за це "кам'яним виродком". у костя надії, коли він дізнається про свого батька. згодом помічаємо дивну ніжність до недопалка, що побував у руках батька - пана. кость міцно тримає його, як найдорожчу в світі річ ("то татове! "), яка хоча б трохи пов'язує його з батьком. з тим недопалком у руці він і помирає, з тим недопалком і поховають "кам'яного виродка". спроба кухарки забрати недопалок несподівано викликала сльози, "як горох" - вони, як і оті "хр-р-р! ", розкривають глибокий розпач "впертого" хлопчика від усвідомлення власної "нічийності". твір пройнятий протестом проти нелюдського в людях і співчуття до "кумедного костя". новелу "федько - халамидник" винниченко також розпочинає із характеристики головного героя: "це був розбишака - халамидник". але разом з тим ми довідуємося, що федько був не лише шибайголовою, а й чесною, благородною людиною. автор виділяє провідну рису свого героя: "спокій ворогом" федька, "з яким він боровся на кожному місці" - це є ключем до розуміння його "гріхів": перекидання діжок з водою, ламання хаток, відбирання змія тощо. поведінка федька на перший погляд дещо зухвала, адже "ходить руки в кишені", "картуз набакир", "чуб йому стирчаком", "очі хутко бігають", під час повені "одяг на ньому весь мокрий", "чобітки аж порижіли од води, шапка в болоті" і назва "федько - халамидник" цілком підходить до твору. однак чимраз більше розкриваються і позитивні риси характеру федька: він попереджає про свої вчинки, а коли його карає батько, не плаче, не проситься, "не обідає, що більше не буде", в усьому відразу признається, ні на кого не перекладає власну вину. навіть бере на себе вину толі, хоча той і думає зневажливо про свого товариша з бідної робітничої околиці. "тому "босявка" й "халамидро" є улюбленцем хлопців, які в критичні хвилини називають його не інакше, як "федя". а коли федько перходить річку, його однолітки "починають од щастя пищати, боротись, кидати каміння у кригу". властива для новелістичного жанру й несподівана розв'язка: смерть федька. автор про це говорить коротко, лаконічно: " кладовище йшли хлопці зо всіх сусідніх вулиць. спірка, стьопка і гаврик плакали навзрид". як бачимо, жодної авторської оцінки.

Великий учёный, , , художник и поэт михаил васильевич ломоносов был рождён 19-ого ноября 1711-ого года в архангельской губернии. с раннего детства михаил ломоносов тянулся к знаниям. рано ему удалось освоить грамоту. будущий великий учёный и поэт проживал с отцом и мачехой, которая никогда не любила пасынка. когда юный ломоносов узнаёт, что отец хочет его женить, он претворяется больным. после чего, получив паспорт, сбегает из родного дома и идёт пешком в москву, чтобы продолжить своё дальнейшее образование. придя в москву, михаил ломоносов поступает в славяно-греко-латинскую академию. он живёт бедно, голодает, мёрзнет. не смотря на сложившиеся тяжелейшие обстоятельства, ему удаётся преодолевать все преграды при своего трудолюбия, упорства и усидчивости. в результате этого, спустя пять лет, ломоносов заканчивает курс обучения, который обычно все проходят за двенадцать лет. и заканчивает славяно-греко-латинскую академию ломоносов с огромным успехом, чему его отправляют в германию, чтобы он мог там продолжить своё образование. это важный поворот в биографии ломоносова. годы обучения в германии пролетают быстро, каждый день, проведённый за границей, был насыщенным. ломоносов много учится, экспериментирует, читает лекции, сочиняет стихи. в 1741-ом году михаил васильевич возвращается в россию. и тут в биографии ломоносова происходит новый поворот – его назначают адъюнктом в академию наук петербурга. и уже в 1744-ом году он получает звание профессора наук. невозможно оценить тот вклад, который внёс ломоносов в развитие многих наук – , , астрономии, , геологии и многих других – настолько велики его достижения. в 1754-ом году происходит, , самое важно событие в биографии ломоносова михаила васильевича – он начинает разрабатывать проект московского университета. спустя года он станет главным высшим учебным заведением россии, и будет назван в честь своего создателя. михаил васильевич ломоносов умер 15-ого апреля 1765-ого года в санкт-петербурге.