Как гирасим относится к лудям и ани книму

цього разу на вимогу царя еврісфея гераклові довелося податись до кріту. великий той острів був благословенний богами: колись саме тут богиня рея, дружина могутнього кроноса, народила зевса, а потім переховувала немовля, підвісивши його колиску серед гілля розлогого дерева, щоб кронос не знайшов свого сина ні на землі, ні на морі, ні в небі.

а згодом сюди, до ще безлюдного, пустельного кріту, приплив сніжно-білий бик, а на його широкій спині сиділа юна фінікійська царівна європа. тим прекрасним биком був сам зевс, а ім’ям його коханої згодом назвали частину світу.

тут, на кріті, європа народила зевсові трьох синів: гордого міноса, справедливого і войовничого сарпедона. між братами не було щирої згоди. і коли всю владу на острові забрав собі до рук мінос, утік од нього в беотію, а сарпедон — до лікії.

за міноса острів збагатів і розцвів. здавалося, багатство плавом пливе сюди звідусіль. на кріті виросли гарні міста, а найбільшим, найбагатшим серед них став кносс, де жив цар мінос і де згодом за його наказом славетний будівничий дедал звів палац лабіринт.

міносова влада з кожним роком міцніла. вже гордий цар не хотів визнавати їй меж, уже він надумав змагатися навіть з богами. якось він поклав довести крітянам прихильність до нього богів і проголосив, що безсмертні неодмінно вволять будь-яку його волю. а що крітяни мовчали, не ймучи тому віри, то мінос повів їх на морське узбережжя і став уголос просити могутнього володаря моря посейдона послати йому найкращого бика, який ще ніколи не був у ярмі. а він, мінос, принесе, мовляв, того бика посейдонові в жертву.

запала мертва тиша, а тоді загуло, завирувало море, і, на подив усьому людові, з хвиль раптом виринув і поплив до берега здоровенний бик. натовп аж сахнувся назад, та бик спокійно став на березі, ніби чогось чекаючи. його біла шкура гарно лисніла, дужі ноги міцно тримали кремезне тіло, в м’язах відчувалася дика, нездоланна сила.

посейдонів бик так припав до вподоби міносові, що той звелів мерщій відвести його до царського стада, а в жертву морському богу зарізати іншого, звичайного бика.

так і зробили. задоволений мінос подався зі своїм почтом до палацу, де довго ще всі пили пурпурове вино у захваті від того, які милостиві й щедрі до царя міноса безсмертні боги.

але вранці сталося лихо: красень-бик вирвався із стайні на волю та, ніби враз здичавівши, став нищити все, що траплялося йому дорогою. видно, бог посейдон не подарував міносові ошуканства, і тепер його величезний бик став справжнім лихом для крітян. ніхто не міг спіймати, приборкати розлюченого бика, і він гасав із страшним ревінням по всьому острову, вбивав людей, руйнував їхні житла і нищив сади та городи.

заморські торгові кораблі, що завжди охоче приставали до кріту, тепер негайно відпливали геть і везли в далекі краї страшну звістку про посейдонового бика. почув її мікенський цар еврісфей та щиро зрадів: от куди треба послати геракла! з радощів еврісфей аж сяяв, уявляючи, як бик роздере його родича.

коли геракл прибув на кріт, жителі острова зустріли його шанобливо, бо вже чули про дивні подвиги героя. всі захоплено дивилися на його могутню постать, та нікому не вірилося, що один чоловік, бодай найдужчий, годен приборкати розлюченого бика.

збентежений цар мінос запропонував гераклові поміч — досвідчених мисливців і пастухів, але той відмовився, бо за примхою царя еврісфея він сам один мав здолати бика.

не день і не два тривав той двобій між чоловіком і звіром, та як же здивувалися крітяни, коли врешті побачили, що геракл жене до берега бика, але приборканого, смирного.

з усіх усюд позбігалися люди, вийшов і цар мінос, вітаючи геракла, та всі боязко трималися осторонь. а герой, діставшись до берега, вмостився на широкій спині бика і погнав його в воду. на очах здивованих крітян той слухняно поплив, розтинаючи дужим тілом морські хвилі.

так геракл дістався рідних берегів і потім спокійно погнав приборканого бика в мікени, до царського палацу.

аж дух забило еврісфеєві, коли він побачив геракла, що тримав на налигачі здоровенного білого бика.

— відпусти його! — заверещав розпачливо цар. — відпусти, тобі кажуть! я присвячу його моїй покровительці гері.

не встиг еврісфей доказати, як красень-бик, відчувши, що геракл попустив налигач, враз крутнувся і помчав геть з мікен.

довго по тому не було ані згадки, ані чутки про крітського бика. згодом він об’явився неподалеку від афін, на марафонському полі, де знову завдав людям такої страшної шкоди, що врешті його убив афінський герой тесей, юний гераклів родич.