Каковы были особенности александра||| национальной и религиозной политики?

уже на своей коронации, новый царь заявил, что временно отходит от активного участия в международных отношениях, чтобы все силы направить на ведение внутренней политики, которая заключалась в объединении народов, входящих в состав империи.

главным путем достижения полной консолидации наров стала политика русификации. в учебных заведениях национальных окраин обучение велось на языке. царь ограничил деятельность национальных культурных обществ, объявив их нелегальными.

великодержавный национализм особенно ярко проявился на территории финляндии и царства польского: был значительно реформирован польский сенат, введена единая денежная единица монета, почтовые ведомства.

во главе администраций тих земель были поставлены чиновники, которые всячески пресекали попытки организации национальных восстаний бунтующим населением.

будучи глубоко верующим человеком, александр iii, поставил православную церковь в исключительное доминирующее положение. православие стало значимым инструментом для внедрения политики русификации. религии, которые противостояли догматике православия, оглашались незаконными, а их адепты были подданы жестоким гонениям.

главными идейными врагами православия считались многочисленные секты, которые не редко основывались на искаженных христианских учениях. по приказу императора, начиная с 1885 года, у родителей, которые были сектантских учений, насильственно отбирали детей.

калмыкам и бурятам, которые в своем большинстве исповедовали буддизм, было запрещено строить культовые сооружения и проводить обряды. массовое насильственное обращение в православие проводилось на территориях , польши и финляндии.

некоторые национальные православные церкви, преимущественно кавказского региона, были русифицированы. язычники и мусульмане средней азии, сибири и поволжья были полностью лишены социальной защиты. за период правления александра iii в православную веру было обращено более 700 тыс. иноверцев.

Давньогрецька філософія традиційно в українській історії філософії розглядається як одна з двох гілок античної філософії. При такому поділі часові рамки давньогрецької філософії охоплюють період від 6 століття до н. е. до приблизно 6 століття після народження Ісуса Христа. У вужчому сенсі термін «давньогрецька філософія» охоплює час від зародження до елліністичної філософії.

Філософія зародилась у Стародавній Греції близько 6 століття до н. е., як новий раціоналістичний б бачення світу на противагу міфологічному світогляду попередніх століть. У своєму становленні вона спиралася на старогрецьку міфологію у давньогрецьке мистецтво та поезію та на ті фізичні, математичні, астрономічні знання, які вже були накопичені попередніми цивілізаціями Середземномор'я.

Особливістю філософії Стародавньої Греції була схильність до космології, тобто до пояснення природи речей. Цим вона відрізняється від філософій Стародавньої Індії та Стародавнього Китаю, які почали складатися приблизно одночасно, в період, що одержав назву осьової доби. Індійська філософія бачила головну проблему в особистому вдосконаленні людини на шляху до тлення, тоді як китайську в основному цікавили питання управління державою. У давньогрецькій філософії психологія та етика обґрунтовувалися космологією.

Завдяки своєму ухилу до космології давньогрецька філософія містила в собі зачатки природознавства, яке виділилося з філософії набагато пізніше. Давньогрецька філософія має фундаментальне значення для всієї західної філософії.

вот всё правильно

Объяснение:

нету