Краткое содержание произведения ганса андерсона снеговик

Краткое содержание андерсен снеговик мальчики во время прогулки слепили снеговика, который с наступлением вечера ожил. он не мог сдвинуться с места и, как маленький ребёнок, не понимал, что его окружает. рядом с местом, где стоял снеговик была конура старой собаки, которая и рассказала снеговику об устройстве мира. старый пёс раньше был , но его выгнали за проступок на улицу. он знал, какая участь ожидает снеговика, ведь он повидал их немало за свою долгую жизнь. снеговику же было не интересно интересно ни солнце, ни луна, ни люди, любующиеся им, ни красота зимы. главным его желанием было поближе разглядеть пламя печи в доме неподалёку. так и стоял он дни на пролёт, не замечая ничего вокруг, смотрел лишь в окно, где топилась печь. он не уяснил, что огонь опасен для него, хотя дворовый пёс его, и мечтал лишь о нем. так и прошла его жизнь, с наступлением оттепели он растаял, оставив на своём месте только старую кочергу.

Объяснение:

1. Класицизм як літературний напрям найбільшого розвитку досяг в Англії.

2. Головним теоретиком класицизму як літературного напряму був Н. Буало.

3. Взірцем досконалості в епоху класицизму вважалося античне мистецтво.

4. Класицизм перекладається як правильний.

5. Раціоналізм - філософська основа класицизму.

6. Жан Батист Поклен - це театральний псевдонім Мольєра.

7. Театр, що відкрив у Парижі Мольєр, має назву «Блискучий».

8. Мольєр написав п'єсу «Прометей закутий».

9. У комедії «Удаваний хворий» Мольєр зіграв востаннє.

10. П'єсу «Тартюф» було заборонено не тільки ставити на сцені, але й читати.

11. Особисте життя Мольєра склалось щасливо.

12. Смерть застала митця на сцені.

II. Оголошення теми й завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

Перегляд трейдера художнього фільму «Мольєр» (Франція, 2007 рік, режисер Лоран Тірар)

Створення проблемної ситуації:

Центром дослідження на цьому уроці й буде особистість і творчий доробок Жана Батіста Поклена, що увійшов у світову літературу під ім’‎ям Мольєр.

Учитель. Мольєр (Жан Батіст Поклен) прийшов у літературу в період розквіту класицистичної трагедії. Хоча Корнель і Расін писали і комедії, проте в той час комічним виставам не надавали такого значення, як трагедії. Комедії сприймалися глядачами як несерйозне видовище, яке має лише розважати публіку. Мольєр вкладав у комедії зовсім інший смисл. Його комедії були не тільки цікавими, а й повчальними. Беручи образи й сюжети для своїх комедій із сучасного йому життя, драматург показував людям їх самих з усіма їхніми пристрастями, вадами та помилками. Мольєр поєднав правила класицизму з традиціями народного театру, що надало його комедіям особливої життєвості й динамізму. Його твори стали вираженням духу народу, духу вільнодумства, непокори й протесту проти всього ницого, фальшивого, порочного. Мольєр довів, що у класицизмі комедія має не меншу, а, можливо, навіть і більшу значущість, ніж трагедія. Водночас митець був сміливим новатором у галузі літератури й театральної діяльності: вийшовши за межі класицизму, він заснував нові принципи драматургії.

Талант Мольєра розвинувся за часів утвердження королівської влади у Франції. Людовік XIV, «король - сонце», очікував від класицистів уславлення абсолютизму. І дійсно, величезна кількість творів класицизму монаршу волю, однак, незважаючи на безліч хвалебних творів на честь короля, справжнім володарем епохи став Мольєр - великий король комедії. До нього прислухався не лише король, а й церковники, аристократи та буржуа. Мольєра не любили можновладці, але він став володарем думок і почуттів народу.

Творчий спадок: До Мольєра на французькій сцені священним був авторитет трагедії. Тим величнішим був тріумф Мольєра у царині комедії. Драматургічний спадок Мольєра - близько 40 п’‎єс. Проте найбільший успіх мали 15 з них, чого виявилося цілком достатньо, щоб забезпечити авторові світову славу, а комедії - зайняти визначне місце у світовій культурі. Помер 17 лютого 1673 року через кілька годин після закінчення вистави його п’‎єси «Удаваний хворий». (Прямо на сцені у Мольєра пішла горлом кров: митець виконував роль удаваного хворого і не викликав у публіки ніяких підозр щодо стану свого здоров’‎я, а зірвав шалену бурю аплодисментів.) Паризький архієпископ заборонив ховати Мольєра, що не покаявся (за вимогами католицизму він мав на смертному одрі покаятися у «гріху» лицедійства). Незважаючи на втручання самого короля, Мольєра поховали на цвинтарі Святого Йосифа серед могил самовбивць та нехрещених. На могилу Мольєра поклали велику кам’‎яну плиту, на якій узимку жебраки і каліки розводили вогнище, через що вона тріснула та згодом розвалилася. Лише через 100 років великого драматурга було перепоховано на кладовищі Лашез поряд з могилою Лафонтена в саркофазі, піднятому над землею на чотирьох колонах.