Краткое содержание по сказке " сырных дырочек" ! нигде найти не

есть одна маленькая страна – долина сырных дырочек.

    в каждом сыре есть дырочки, но так было не всегда.   

    когда-то дырочки были одинакового размера для любого сыра. этим были заняты все жители страны под присмотром господина дыра.

    жители долины по приказаниям господина дыра постоянно что-то чинили у многорукого дырочного великана - машины, которая делала дырочки.    все боялись своего начальника - господина дыра, он всегда был зол.    работники мечтали о другом начальнике. выборы нового начальника происходили каждый год. новым начальником стал господин сырник.

        господин дыр был зол, как никогда, потому что его выгнали из начальников.

господин сырник был весёлым и целый день рассказывал смешные . теперь работники с нетерпением спешили на работу.

    господин сырник стал выдумывать новые формы дырочек в виде треугольников, квадратов.

    господин дыр   следил за работой нового главного дырочника, и работа эта ему не нравилась.

    а когда он увидел, как в сыре появляются дырочки в форме чайника, он возмутился.        он день и всю ночь он думал о том, как помешать господину сырнику творить беспорядки в дырочном цехе.    на следующее утро он проник в цех.    он сломал дырочного великана.

когда в цехе началась работа, все увидели, что машина делает в сыре дырочки разной величины. это было превосходно!

       

    - но я этого не делал, сказал господин сырник.

    он подходил к сырным головам, заглядывал в дырочки и одобрительно качал головой.

    господин дыр вышел из своего убежища и сказал, что это его изобретение.

тогда господин сырник назначил господина дыра мастером этой машины.   

    этот день стал важным для всего мира. с того дня дырочки во всех сырах разные.

 

Твір-роздум на тему дружбами часто називаємо друзями тих, хто насправді є приятелями. тобто тих наших «друзяк» з якими ми просто сидимо за партою, до яких ходимо грати в ляльки або в комп’ютерні ігри. чи може нам хочеться піти на сусідню вулицю покататися на гойдалці, а мама не пускає самого. доводиться шукати тих, хто піде разом з нами. так з’являються в нас приятелі, яких ми гордо називаємо «друзями».а справжня дружба – це щось ширше та глибше, я так вважаю. друг – не той хлопець або дівчинка, який відразу залишить тебе, якщо ти перестанеш грати з ним у м’яча, або ходити з ним на річку, або дозволяти сідати за свій комп’ютер. друг – це людина, якій цікавий ти сам, твоя душа, твої думки, твої захоплення. який тебе прийме таким, який ти є, навіть якщо ти перестанеш слухати хіп-хоп та перейдеш на панк-рок. який буде тебе зупиняти, якщо ти щось робиш погане, а не просто пліткувати за спиною.раніше мені інколи ставало дуже неприємно – дружиш-дружиш із кимось, мало не душу йому виповідаєш, а потім – раз! і його вже нема, він знайшов когось цікавіше чи заможніше, і вже не хоче навіть при  зустрічі два слова сказати. а тепер мені все одно. значить, це були не друзі, і не потрібно за ними побиватися.мої знайомі часто говорять, що друг ніколи ні в чому не відмовить. мовляв, от ти мені не дав якусь річ – значить ти поганий друг. а я вважаю не так. навіть якщо друг тобі щось не дав – подумай і намагайся зрозуміти, чому він це зробив. можливо, він не має змоги. можливо, не так тобі ця річ і потрібна. наприклад, якщо пияка вимагає горілки, а добрий «друг» йому носить, замість того, щоб умовити його лікуватися – то що це за друг такий ? раніше у мене теж не виникало думок, яким має бути справжній друг, я просто грався з іншими дітьми, підлітками. але нещодавно я десь почув фразу, що «друг мій – це третє моє плече». і про те, що друга не треба ні про що просити, він сам дізнається, що тобі треба, якщо він справжній. але щоб досягти того ідеалу, потрібно самому стати таким другом. і тоді побачиш – хто відкликається на твоє серце, а хто байдужий, і хоче лише мати зиск. у мене дуже багато знайомих, приятелів, і в школі, і на вулиці. є і друзі, яких я би назвав справжніми, але не буду казати гучних слів. можливо, я сам ще не такий сильний, справжній друг, щоб вимагати такого від інших. я думаю, час покаже, якою сильною буду наша дружба – якщо ми не загубимося після школи, студентами у дорослому житті. я дуже сподіваюсь на