Краткое описание аленького цветочка !

Уотца три дочери. две наглые и , одна - их полная противоположенность. когда отец уезжает в далёкий путь, спрашивает у дочерей, что они хотят. две просят много, а одна всего один аленький цветочек. отец добыл всё, кроме цветочка, но потом увидел у одного замка куст с алыми цветами, сорвал один, и тут небо содрогнулось и появилось чудовище. оно сказало, что отец должен теперь быть , иначе чудовище его убьёт. отец попросился попрощаться с дочерьми. младшая дочь, которая просила цветочек, узнала и пошла к чудищу, чтобы никто не узнал. она жила у чудовища, потом соскучилась по семье и пошла к ним повидаться, но она должна была вернуться в указанное время, иначе чудовище погибнет. её сёстры, когда узнали об этом, перевели часы, чтобы она не успела, и чудовище умерло, но она об этом узнала и побежала в замок. когда девочка пришла, увидела умирающее чудовище и кинулась к нему, начала плакать и извиняться, и тогда поняла, что любит его и сказала об этом. тогда она упала без сознания и проснулась в троне с украшениями, обнимает её принц красивый и говорит, что он был заколдован  и позвал её замуж

Був сонячний травневий ранок. На зелених луках, що починалися одразу ж за селом, розквітнули жовті кульбабки, дзвеніли бджоли й джмелі, в блакитному небі грав на срібних струнах жайворонок.

Цієї тихої ранкової хвилини з хати вийшла маленька дівчинка. У неї були блакитні очі, біле, мов спіла пшениця, волосся. Вона почимчикувала зеленими луками. Побачила барвистого метелика й усміхнулась, їй стало так радісно, що захотілося, аби цілий світ бачив її усмішку.

Усміхалася дівчинка й тупала за метеликом. Він летів повагом, не поспішаючи.

Коли це дівчинка побачила діда. Він ішов їй назустріч. Погляд його був похмурий, брови насуплені, в очах — злість. Дівчинка несла назустріч дідові усмішку. Вона сподівалася: ось зараз і він усміхнеться.

Невже в такий радісний день можна бути похмурим і непривітним? Уже в глибині її душі піднялася маленька хвиля страху, але вона усміхалась, вона несла назустріч дідові свою усмішку й закликала його: «Усміхніться й ви, дідусю!».

Та дід не усміхнувся. Погляд його залишався похмурим, брови — насупленими, очі — злими.

Страх оволодів серцем дівчинки. Усмішка погасла на її лиці. Тієї ж хвилини їй здалося, що затьмарився, спохмурнів цілий світ. Зелений луг посірів. Жовті сонечка кульбабок перетворилися на фіолетові плями, блакитне небо стало блідим, а срібна пісня жайворонка тремтіла, мов той струмок, що ось-ось помре.

Дівчинка заплакала. За хвилину дід уже був далеко. Вона бачила тепер його спину, але й спина здавалася їй злою і непривітною.

Дівчинка йшла собі луками далі. Її серце затремтіло, коли вона побачила — знову назустріч хтось іде. Придивляється — аж то бабуся, з ціпком старенька дибає.

Дівчинка насторожилась і запитливо глянула в її очі. Бабуся усміхнулась. І такою доброю та щирою була усмішка, що цілий світ навколо дівчинки знову ожив, заграв, заспівав, переливаючись різними барвами. Мов маленькі сонця, знову заясніли кульбабки, задзвеніли бджоли й джмелі, заграв на срібних струнах жайворонок.

Нажми, чтобы рассказать другим, насколько ответ полезен

Подробнее - на -

Объяснение: