Інаписати твір невичерпне джерело фольклору

На сучасному етапі розвитку фольклористики значну увагу вчені приділяють вивченню регіональних особливостей текстів легенд і переказів. запропонований у добірці фольклорний матеріал із центрального, західного та східного поділля дає можливість глибше осмислити українську уснословесну спадщину цього етнографічного регіону і з’ясувати роль народної топонімічної прози у житті подолян, яких багатьох століть намагалися позбавити національної історичної пам’яті. цікавою знахідкою фольклорних текстів стали оповідки про місцеві самобутні назви населених пунктів і їх закутків, мікротопоніми, гідроніми тощо. варто зазначити, що топонімічний спектр прози є найбільше запотребованим серед сучасного населення поділля і найменш вивчений у фольклористиці. адже це той пласт культури, який тривалого часу утримував життєвий досвід природобачення та історію подолян. основу фольклорних матеріалів тексти двох жанрово-тематичних різновидів – топонімічної легенди і топонімічного переказу. сюжетну канву основної частини записаної прози визначили історичні події, які пов’язані з руйнацією міст і сіл поділля турками й татарами. співзвучного, але видозміненого змісту набули прозові твори антропонімічного циклу («про походження назви села галайківці», «походження назви села будне»). часто трапляються уснопоетичні тексти, які пояснюють зміст назви через звукове співзвуччя за предметно-ічними ознаками («авратин», «бабинці»). відомості про унікальні фортифікаційні можливості товтрового кряжу, які були здавна відомі місцевому населенню, стали основою сюжету маловідомої народної легенди «горигляди». у добірку ввійшли також тексти про історію походження гідронімів подільського краю. вони пояснюють етимологію нововіднайдених назв річок, джерел, криниць тощо («регіна», «про іллівську криничку», «ващукові криниці»). до цієї групи топонімічних легенд і переказів належать фольклорні твори про незвичайні природні об’єкти («вікно», «про панову безодню»).  невіддільною від людського світобачення залишається флора і фауна, відомості про яку відобразилися у значному масиві подільських легенд і переказів. це оповідки про народні назви гір, скель («іванова гора», «про гору ганусиско», «скеля кохання»), а також мікротопонімів («денисів клин», «коцупеєве поле», «ковальова долина»).

Один iз найвiдомiших творiв iвана франка названий за iм'ям його головного героя  захара беркута, який постає перед нами втiленням совiстi та розуму  тухольськоï громади часiв монголо-татарськоï навали на карпатську русь.  сивий дев'яностолiтнiй старець, "мов стародавнiй дуб-велетень", "поважний  поставою, строгий лицем, багатий досвiдом життя i знанням людей та обставин, захар  беркут був правдивим образом тих давнiх патрiархiï), батькiв i провiдникiв  цiлого народу, про яких говорять нам тисячолiтнi пiснi та перекази". тому тухольцi  неспроста обрали його ватажком, довiривши своє життя i безпеку мудрому досвiду  голови старiйшин.  вони знали, що громада для захара беркута була всiм: i його свiтом, i метою його  життя. вiн вiддає рiдним односельцям своï знання, сили i здоров'я, бо  вiдчуває за них власну вiдповiдальнiсть. для тухольськоï громади вiн  - i садiвник, i пасiчник, i лiкар, i розумний порадник, i чесний суддя, i  дбайливий батько, i вожак, i далекоглядний пророк. навiть у страшний час особистих  випробувань захар надає перевагу громадським iнтересам. його батькiвське серце  ридає над долею рiдного сина-кайданника, а розум захисника громади диктує iнше,  тому вiн рiшуче вiдкидає думку цiною вигоди для ворога повернути синовi волю.  мене дуже вразила глибока мудрiсть захара беркута, що, здається, увiбрала в себе  риси народноï мудростi украïнцiв. глибоко розумiючи небезпеку для  карпатськоï русi, вiн радить навколишнiм скинути "з себе тi пута" i  стати на смертельну боротьбу проти ворога. його розсудливiсть є громадi  перемогти завойовникiв i врятувати своє життя пiд час боротьби з ними.  постать беркута у цей перiод нагадує менi казкових героïв, якими сповнена  украïнська народна творчiсть. мужнiй, сильний i мудрий, вiн не знає спокою,  поки односельцi перебувають у страшнiй небезпецi. здається, вiн навiть забуває про  себе, про особисте життя, вся його воля i мужнiсть скерованi на громадi.  жодного разу вiн не покривив душею, бо чеснiсть i поряднiсть є основою його  вчинкiв. якщо в мирному життi старий беркут виступає справедливим суддею, то у  лихi часи небезпеки i боротьби ця чеснiсть є йому гiдно витримати  випробування, породженi безжалiсною монголо-татарською навалою.  найбiльше менi хотiлося б видiлити ту далекогляднiсть захара, без якоï,  мабуть, не було перемоги тухольцiв. готуючи оборону рiдноï землi, мудрий  голова старiйшин передбачає, що недобитий ворог принесе страждання iншим, i  заклинає до єдностi всiх сусiдiв, аби знищити нападникiв. саме ця iдея єдностi i  патрiотизму стає головною у повiстi. i ця iдея була спрямована i. франком не  тiльки в сучасне, але й у майбутнє. проникаючи крiзь завiсу вiкiв, мудрий захар  беркут провiщав грядущим поколiнням: "щаслив, кому судилося жити в тi днi! се  будуть гарнi днi, днi веснянi, днi вiдродження народного! "  менi хочеться вклонитися мудрому беркуту та його словам. бо його життя  - це приклад для нас, а пророцтво своє вiн залишив i нам. саме до своïх  нащадкiв, до нас, вiн звертався у своïх мрiях, на нас покладав своï  найкращi сподiвання. ось беркут