Краткая биография на украинском панас мирний

Панас мирний (рудченко).  олесь гончар писав про нього: "творчих вершин своїх панас досяг у жанрі соціально-психологічного роману; для нас він передусім творець масштабних, сильних своєю правдивістю монументальних полотен. симфоніст, майстер епічного багатоголосся, він уперше заговорив про ритміку прози, ії музичність, інтонаційну відповідність авторської мови, змістові" 1849р - народився в полтавській губерніі у миргороді.  1858-1862 - навчався в повітовому училищі, в місті гадячі.  1872 - перші його публікації: нарис "подоріжжя від полтави до гадячого", оповідання "лихий попутав".  написав близько 300 віршів. звертався до драматургіі - "лимерівна" (присвятив зінковецькій), роман "хіба ревуть воли як ясла повні", "повія".  займався перекладанням. 

Панас якович рудченко народився 13 травня 1849 в родині бухгалтера  повітового  казначейства в місті миргороді на  полтавщині. після кількох років навчання в миргородському парафіяльному, а потім у  гадяцькому  повітовому училищі  (1858—1862) чотирнадцятилітній хлопець йде на роботу. чиновницька служба рудченка почалася  1863  року в гадяцькому  повітовому суді. наступного року він переходить у повітове казначейство помічником бухгалтера, а згодом, після короткочасного перебування у  прилуках, займає цю ж посаду в миргородському казначействі. так минули перші вісім років служби в невеликих містах полтавщини. на цей час його перші спроби літературної творчості та фольклористичної діяльності. частину зібраних п. рудченком фольклорних матеріалів згодом опублікував його брат  іван білик  у збірниках «народные сказки» (1869,  1870) та «чумацкие народные песни» (1874). з  1871-го панас рудченко жив і працював у  полтаві, займаючи різні посади в місцевій казенній палаті. його зовсім не приваблювала чиновницька кар'єра (хоч сумлінне, ретельне виконання службових обов'язків і дозволило досягти високого чину дійсного статського радника). і.  п.  рудченко починає пробувати свої сили в літературі. прикладом для нього був старший брат іван, що вже з початку 1860-х публікував свої фольклорні матеріали в «полтавских губернских ведомостях», друкувався в  «основі», а пізніше видав окремі збірники казок і пісень, перекладав оповідання  тургенєва, виступав у львівському журналі «правда» з критичними статтями.

1. тещо за волю і славу своєї вітчизни нічого даже життя не жалко.                         до остального  не знаю.