Напишіть твір-роздум на тему "хіба у всесвіті найкращій твір -не ми? ( за прочитаними рубаї о.хайама)"

хіба у всесвіті найкращий твір – не ми? в очах у розуму зіниця й зір – не ми? це коло всесвіту скидається на перстень,а камінь, що горить ясніш од зір, – це миомар хайям

поет – це божий посланець, який наповнює моральним сенсом усе навкруги, освітлює своїм сяйвом серця і, “ як янгол позначає двері тих, хто буде врятований, легким дотиком торкається душі людини, їй усвідомити вічність ”. пройшовши у своїй творчості шлях до прижиттєвого визнання, вільям шекспір здобув собі репутацію і славу найвідомішого у світі драматурга.уперше знаменита трагедія одного з найяскравіших представників епохи відродження – великого гуманіста вільяма шекспіра – була поставлена на сцені королівського театру 1595 року. це було 416 років тому. навіть не віриться, що пройшли століття, а “ сумна повість ” понині змушує тріпотіти серця, продовжує хвилювати чистотою почуттів і красою душевних порухів. у чому секрет вільяма шекспіра? як йому вдалося створити трагедію, над якою не власний ні час, ні людина, ні сучасний гіперактивний ритм життя – ніхто.у чому секрет? що знав відомий ієць епохи відродження? чи існує код вільяма шекспіра? думаю, що секрет – у любові, вічній і непроминущій цінності людського життя. і драматург прекрасно це знав і твердо вірив у живучість своїх образів, якби цього не було, його літературні герої не мали б такого довгого життя.а код вільяма шекспіра, таємний знак його безсмертних героїв – відкриття світу та людини, прагнення до пізнання всього, що пов’язане з людиною, пошуки шляхів до щастя та гармонії, віра в життя.перегортаю сторінки улюбленого твору вільяма шекспіра – трагедії великого людського почуття, що зіткнулося з нелюдським світом. на думку приходять слова нашої сучасниці, відомої української поетеси 

Книги в красном переплёте из рая детского житья вы мне прощальный шлете, неизменившие друзья в потертом, красном пререплете. чуть легкий выучен урок, бегу тот час же к вам, бывало, - уж поздно! - мама, десять но, к счастью, мама забывала. дрожат на люстрах как хорошо за книгой дома! под грига, шумана и кюи я узнавала судьбы тома. темнеет, в воздухе том в счастье с бэкки полон веры. вот с факелом индеец джо блуждает в сумраке вещий крик (мне страшно! ) вот летит чрез кочки приемыш чопорной вдовы, как диоген, живущий в бочке. светлее солнца тронный зал, над стройным мальчиком - вдруг - нищий! боже! он сказал: "позвольте, я наследник трона! " ушел во тьму, кто в ней возник. британии печальны - о, почему средь красных книг опять за лампой не уснуть бы? о золотые времена, где взор смелей и сердце чище! о золотые имена: гекк финн, том сойер, принц и нищий!