Написати твір переказ"гуси лебеді "

1. розповідь діда дем’яна про ключі, що є у сонця, якими воно «відімкне землю». незадоволення матері поведінкою михайлика. бабуся і внук у церкві. сприйняття михайликом картини страшного суду під час перебування в церкві. розмова михайлика з дядьком себастіяном. розповідь про життя дядьки миколи. читання дядькою миколою листа від батька, в якому сповіщалося, що він живий і здоровий, передавав низький уклін усім родичам. михайлик з дозволу матері вирушає на прогулянку до лісу. до нього залучається і петро. 2. михайлик дуже любив читати. чого він тільки не перечитав! щоб йому ніхто не заважав, хлопець читав поночі. саме у цей час михайлику уявлялася нечиста сила. одного разу він нею так захопився, що скрикнув, і тим самим побудив всіх. з цього часу мати ховала від сина каганець. багато книг було у юхрима бабенка. він погодився дати михайлику почитати «пригоди тома сойєра» за умови, що той принесе йому чотири склянки гарбузового насіння. хлопець потайки від мами бере його. зустрівши жебраків, михайлик половину цього насіння віддає маленькому хлопцю. замість «пригод…» михайлик отримує від юхрима бабенка для читання казки, бо той приніс йому тільки дві склянки насіння. дід зробив для онука вітряк. мати висловлює подяку сину від жінки-жебрачки за насіння, увагу і доброту. 3.  початок літа. михайлик вирушає до якимівської загорожі нарвати черешень (це йому порадила мар’яна) і попасти обмінну. (дід дем’ян розповів, як він з дядьком трохимом замість коня купив коняку, через що розсмішив усю родину.) зустріч михайлика з любою, яка відкрила для хлопця таємниці природної краси. родина була задоволена тим, що михайлик приніс черешень. михайлик вирушає з дідом на . 4.  михайлику дуже хотілося віднайти книгу для читання. він звертається до мар’яни, щоб та йому в цьому. дівчина приводить хлопця до попа, який дає для читання книгу «космографія». михайлик намагається осмислити її, але йому це складно, оскільки книга має багато незрозумілих термінів, понять. поп навмисно дав хлопцю таку книгу. ніхто на селі михайлику не міг розтлумачити її зміст. тільки дядько себастіян сказав: «…це книга про небо» — і порадив повернути цю книгу попу. 5.  рано-вранці дід розбудив михайлика, щоб внук йшов випасати обмінну до лісу. в лісі хлопчик назбирав багато грибів, переважно красноголовців. юхрим бабенко хотів у михайлика виміняти гриби на «пригоди тома сойєра», але хлопець не погодився. після обіду юний читач іде до попа, який дав хлопцю іншої книги — «тарас бульба». ця книга дуже вразила михайлика. ввечері хлопець пішов до комнезаму. дядько себастьян подякував михайлику за гриби, подарував йому цукерок. між ними відбулася розмова про можливе щасливе майбутнє життя. михайлик, будучи вже дорослим, завжди з великою вдячністю згадував дядька себастіяна. 6.  михайлик щовечора полюбляв відвідувати дядька себастіяна. одного разу до комнезама заявився порфирій, який був у банді. він висловив бажання повернутися додому і розпочати нове та чесне життя. дядько себастіян довіряє порфирію, але це не подобається юхриму бабенку. юхрим починає писати проти неправомірних дій комбіда скарги до газети, у повіт, губернію і столицю. до села приїздить комісія, яка здійснює перевірку щодо скарг, але злочину в цьому не виявляє.  один з червоноармійців наголосив на необхідності вчитися михайлику. повернувшись додому, подорожуючі вирішили не будити родину і заночувати у клуні на сіні. дідусь ночував на вулиці, прилігши на лаві біля бабусиного вікна. в результаті — захворів і помер. незабаром бабуся, за дідусем, теж померла. 8.  михайлик дуже переживає через смерть старих. люба і матір заспокоювали його поверненняпанаса дем’яновича додому, син не зразу пізнає батька. тато веде сина до школи. після невеликого екзамену вчитель настя василівна записала михайлика до другого класу школи. оскільки у хлопця не було чобіт, батько носив на руках сина до школи. незабаром панас дем’янович купує сину бублика з маком та чоботи. 9.  на селі з’явилося оголошення про проведення театральної вистави у приміщенні школи. глядачам дозволялось отримати квиток за плату натуральними продуктами, якщо у них немає грошей. після невдалої спроби михайлика «зайцем» потрапити до театру, йому є дядько себастіян. відвідавши спектакль, михайлик вирішує сам написати п’єсу. під час роботи над твором виникали труднощі щодо слів дівчини про любов. мар’яна прощається з родиною стельмахів, бо від’їжджає з любим козаком. михайлик з любою, взявшись за руки, йдуть до школи, а над ними летять гуси-лебед

александр пушкин по праву считается одним из первых поэтов, который в своих стихах использовал весьма распространенный сегодня прием отождествления природы с живым существом. примером этому может служить лирическое произведение «туча», написанное в 1835 году и ставшее своеобразным гимном летнему дождю.

с первых его строк автор обращается в туче, которая после бури одиноко несется по лазурному небу, словно бы ища пристанища. наблюдая за ней, пушкин восхищается тем, насколько продуманно устроен наш мир, но при этом напоминает небесной страннице, что ее миссия уже завершена, и теперь пришло время покинуть небо. «одна ты наводишь унылую тень, одна ты печалишь ликующий день», — отмечает поэт.

пытаясь прогнать тучу, которая так омрачает ему настроение, пушкин, тем не менее, прекрасно понимает, что все в этом мире взаимосвязано, и еще недавно эта небесная странница была такой необходимой и долгожданной. поэт подчеркивает, что именно она «алчную землю поила водой», когда все вокруг нуждалось в живительной влаге. а гром и молнии, этой удивительное явление, служили всем нам напоминанием о том, что даже к обычной туче нужно относиться трепетно, возвышенно и с определенной долей уважения.

однако автор тут же зам себе противоречит и обращается к своей собеседнице достаточно фамильярно: «довольно, сокройся! пора миновалась», — призывает поэт, подчеркивая при этом, что свою миссию туча уже выполнила, и теперь «ветер, лаская листочки древес, тебя с успокоенных гонит небес». этим обращением пушкин хочет подчеркнуть не только тот факт, что мир переменчив и многообразен, но и обратить внимание читателей на простую истину – все в жизни должно подчиняться определенным законам, установленным не людьми, а некими высшими силами. автор подчеркивает, что их нарушение лишает и природу, и человека той удивительной гармонии, которая и дарит ощущение подлинного счастья. ведь если безобидная тучка смогла омрачить настроение поэта, что уж говорить о человеческих мыслях и поступках, которые могут принести гораздо больше боли и разочарования? понимая это, пушкин на простом и доступном для понимания примере объясняет, насколько важно делать все своевременно, чтобы потом не сожалеть о произошедшем и не быть изгнанным, как дождевая тучка, оказавшаяся не к месту и не ко времени на небесном небосклоне.