Письмовий твір-опис «ой весна,весна, днем красна» напишите!

Пори  року є багато але найбільше люблю весну. кажуть давній народ виганяв набридлю зиму, а чекав довгоочіковану весну.весна дуже бадьора, радісна, довгоочікувана для всіх  нас

Уодному невеличкому місті, в самому центрі, де височіла вежа, жив годинник. саме на тій вежі. щоб зручно було спостерігати за містом, а ще нагадувати мешканцям про час. і виконував свою роботу годинник вправно: лічив хвилини не вагаючись, кожну годину нагороджував місто музикою. а вночі тихенько поцокував, освітлюючи пізнім перехожим площу. та одного ранку годинник перестав показувати час. і, хоч він видавав тихеньке "тік-так", його стрілочки не рухались. почали люди сумувати: я вони тепер встигатимуть на роботу, не запізнюватимуться на зустрічі, якщо великий міський годинник не працює. зібрались вони, і вирішили покликати з великого міста, що знаходилось неподалік, годинникового майстра. прийшов він, заліз на вежу, оглянув великого годинника: -- тут зіпсувалася пружинка. але вона не лише досить велика, та ще й виготовлена з дуже міцного сплаву. у мене таких немає. міщани похнюпились ще сильніше. а умілець додав: -- є у нашому місті коваль. його треба запитати. пішли міщани ще й до коваля. принесли йому частинку пружинки. -- ні, не зможу я вам , -- сказав той. -- такий метал привозили лише з-за ріки. а тепер дощі, ріка міст зірвала, тому туди не доберешся. прийшли засмучені міщани під вежу з годинником, щоб поділитися новинами з рештою. почув годинник, що відремонтувати його не зможуть, і заплакав. а сльоза та скотилась і впала прямо на одного з мешканців міста. він здивовано підняв голову, а на небі ні хмаринки. через хвилину впала ще одна сльоза. на його сусіда. коли й третя крапля впала на стоячу тут жінку, голови підняли всі. і побачили, як зі стрілочки годинника крапає наступна. порахували люди, скільки крапель падає за годину, пішли до теслі і коваля. першого попросили зробити діжки, які б вміщали сльози за півгодини, годину, 3 години, 12 годин і добу. а другого майстра попросили дзвіночки, щоб повісити на ці діжки. після цього всі міщани стали до роботи і створили механізм, який дозволяв виливатися сльозам з меншої діжки у більшу. так на площі, крім годинника, ще й з'явився незвичайний фонтан.