Які ремесла розвивалися в стародавній греції (написать подробнее )

ответ:Повертаючись до “хазарської місії” Кирила і Мефодія, варто звернути увагу на важливу деталь: свою місію солунські брати здійснюють не самостійно, а у складі офіційної дипломатичної місії візантійського імператора. Це наштовхує на думку про її можливий взаємозв’язок із наслідками походу русів 860 р. Безумовно, така впливова світова наддержава, якою була тоді Візантія, не пішла б на поспішне налагодження дипломатичних стосунків з “народом неіменитим, народом, що не брався в розрахунок, народом, що зараховується до рабів, безвісних, — але який отримав ім’я від походу на нас”, — як відгукується про русів патріарх Фотій у своїй “Другій гомілії на нашестя Росів”. Саме така думка панувала тоді серед греків щодо Русі, яка до подій 860 р. вважалася “провінцією Хазарії”. Маючи тісні дипломатичні й династичні стосунки з Хазарією, Візантія, за старою традицією, могла розглядати русів як підданих хазарського кагана, тобто “рабів”. Тому не дивно, що після їхнього набігу 860 р. на Константинополь греки не лише продовжують вважати їх “хазарами”, а й направляють посольство до хазарського кагана, де з’ясовують політичний статус “невідомої” їм Русі. Лише після того, як в Ітилі була підтверджена інформація, що Русь більше не є данником Хазарії, грецька дипломатична місія могла почати переговори з язичницьким князем (каганом) русів, що і знайшло своє часткове відображення в агіографічних казаннях про св. Кирила (Костянтина Філософа).

В. Ламанський звертає увагу на те, що вміщені в Паннонських житіях два оповідання (про релігійні диспути Костянтина Філософа з євреями в Ітилі і про хрещення ним язичницького кагана) істотно різняться між собою. У першій розповіді “Костянтинові співрозмовники і опоненти — євреї-книжники, а тут — некнижна чадь. На початку з’являється немов каган хазарський, єврейського сповідання, а тут теж каган, тільки язичник. У першій розповіді сцена відбувається неначе в палаці, в покоях кагана хазарського. У другій же розповіді, погано пов’язаній з першою, каган не єврейського сповідання і був тоді, як видно, зовсім в інших стосунках з Візантією. Каган другої розповіді був ще нещодавно ворогом греків: у нього ви собі Костянтин Філософ двісті чоловік полонених з греків”.

Аналізуючи ці та інші подробиці, акад. В. Ламанський робить висновок, що “згадуване в Житії Костянтина Філософа хрещення ним двохсот сімей і було перше Хрещення Русі, що згадується патріархом Фотієм”. І що “862 рік — не рік створення держави Русі, а рік першого хрещення Русі і введення в ній грамоти”. Цієї ж думки дотримувався і проф. А. Карташов.

На думку Ламанського і Карташова, під впливом київського князя Оскольда Великоморавський князь Ростислав (846—870) теж за до себе в 863 р. перших слов’янських тителів і за прикладом сусідньої Київської Русі заснував власні національні православні єпархії. У Моравській легенді про ті події розповідається, що “Князь Моравії, почувши, що зробив філософ (Костянтин) в країні хазар (тобто Русі. — С. Ш.), а також маючи піклування про свій народ, відправив до імператора (візантійського — С. Ш.) послів з проханням, щоб той направив до його народу справжнього вчителя, який вказав би їм православну віру, встановлений закон і шлях істини”. За легендою, морави за до себе солунських братів після поширення чуток про їхні успіхи серед сусідніх “хазар”. “Італійська легенда”, яку, імовірно, склав єпископ Гавдерик Велетрійський, що мав можливість спілкуватися зі св. Кирилом у Римі, вже дещо конкретніше натякає на хрещення ними саме русичів, вказуючи на місіонерську діяльність не в самій Хазарії, а в “хазарській провінції”. Такою “провінцією” тривалий час вважалася Русь не лише серед хазар, а й серед візантійців.