Анастасиюшечка

05.03.2020 03:55

Українська мова

Есть ответ 👍

Божалуйста ! переказ тексту очі в матері темні, схожі на дві живі грудочки землі. руки ще молоді, але вже заковані в ланцюжки жилок, які струменять пульсуючою блакиттю. коли поміж картоплею натрапляє на широкошабельне листя хрону, то кривиться, береться обома руками й вириває. з хріном вона воює завжди: і тоді, коли копаємо город, то нема йому ніякої пощади, і восени, коли збираємо урожай. проте, незважаючи на цю війну, хрін не тільки не зникає, але й, здається, дає ще рясніші сходи, а тому ми маємо його, синювато-міцного, сльозливого, і в будні і в свято, і до м'яса й до нічого, як каже мати. тепер, коли згадую матір, уявляю її здебільшого на городі. посушливого літа всю воду в криниці вибере, щоб полити свої грядки, щоб напоїти кожну рослину, — бо ж хочеться, щоб і капуста вродила, і морква була. бачу, як восени копає картоплю, буряки, як носить усе те в погріб, висипає обережно, щоб не побилось, щоб не погнило. бачу стомлені її очі, бачу наморені її руки — і з кожним роком тих ланцюжків під згрубілою шкірою все більше, і вся мати —ще, здається, зовсім недавно по- молодому легка, весела й щаслива, схожа на сяяння свічки, —зараз потемнішала, обважніла, ті ланцюжки та чорнота землі беруть її у все надійніший полон, вона їхня бранка. срібна моя свічко, що горітимеш у мені, що не погаснеш у своїх онуках, — стоїш ти й зараз у моїй уяві на городі, на скупій землі своєї скупої долі.