Взяття більшовиками києва точна дата

18(31)августа 1919г.

Історичні уявлення стародавнього світу. спочатку історична думка розвивалася у вигляді переказів і міфів. особливістю міфологічного мислення, властивого багатьом древнім , був історичний песимізм – ідея про те, що «те, що було раніше, – краще, ніж зараз». так, стародавні індійці вважали, що «золоте сторіччя» людство вже пройдено, а попереду – тільки важка праця і всілякі випробування. крім того, міфологічне мислення пов'язувало хід історії з діяннями богів. так, в «іліаді» гомера причиною троянської війни послужила сварка богинь. тоді ж виробляється концепція, згідно з якою герої творять історію з і з волі богів. в цілому історія людства уявлялася їм як прояв волі божества: рок визначав долю народів. давньогрецький філософ епікур (341-270 до н. вважав, що розвиток історії здійснюється завдяки відкриттям і геніїв. вищими досягненнями історичної думки в епоху стародавнього світу були твори античних авторів – геродота і фукідіда. грецького історика геродота (між 490 і 480-ок. 425 до н. е.) вважали «батьком історії». він описав стародавню грецію, а також народи і країни, в яких побував: персію, ассирію, вавілонію, єгипет, скіфію. головний його праця – «історія греко-перських воєн». давньогрецький історик фукідід (близько 460-400 до н. автор «історії», що включає вісім книг, присвячена пелопоннеській війні, і вважається вершиною античної історіографії. великим античним істориком був і полібій (близько 200-ок. 120 до н. що почав спробу створити всесвітню історію. його праця «історія» (40 книг) охоплює історію греції, македонії, малої азії, риму й інших країн періоду від 220 до 146 до н. е. у стародавньому сході також важливу роль надавали культу минулого. так, у китаї при кожному питомій правителя (згодом після об'єднання китаю – при дворі імператора) перебував історіограф. до ii ст. до н. е. з'явилося безліч літописів, анналів, в основному локальних. узагальнив ці джерела син придворного історіографа сима таня – сима цянь (145 або 135 – ок. 86 до н. прозваний «китайським геродотом». головною справою всього життя сима цяня стали «історичні записки» («ши цеі»), що зробили вагомий вплив на розвиток історичної науки в китаї. з того часу в китаї стали складати історії всіх правлячих династій.