Обречена ли османская империя на разрушения- эссе !

Говоря о том, какие факторы свидетельствовали о распаде османской империи, следует прежде всего упомянуть политические процессы, протекавшие в ней в начале xx века и практически невозможные в более ранние периоды. это так называемая младотурецкая революция, произошедшая в 1908 году, в ходе которой власть в стране захватили члены организации «единение и прогресс». ими был свергнут султан и введена конституция. революционеры недолго продержались у власти, уступив место сторонникам свергнутого султана. последующий период был наполнен кровопролитием, вызванным столкновениями враждующих между собой группировок и сменой правителей. всё это неопровержимо свидетельствовало о том, что мощная централизованная власть ушла в прошлое, и наступил распад османской империи.

Ставши гетьманом україни, і.мазепа намагався зміцнити її шляхом згуртування молодої української політичної еліти, яку на той час являли собою козацтво і шляхта. скориставшись зі сприятливої міжнародної обстановки, гетьман почав збройну боротьбу проти царської росії, політика якої за петра і мала на меті ліквідацію української державності. цар заради спасіння цілісності своєї держави загравав з українцями і цим тримав їх в покорі. карл xii став би дуже небезпечним петру і, якби зміг вдало скористатись союзом з гетьманом. в той час від україни залежала доля всієї північної війни. тому-то петро 1 в своїх маніфестах давав обіцянки свято дотримуватись тих віковічних прав, з якими малоросійський край вступив під владу московських царів. коли ж війська гетьмана і короля були розгромлені в полтавській битві, петро і у відповідь на "просительні пункти" 1.скоропадського висловився, що малороси повинні бути вдячними за велике благодіяння, виявлене їм захистом проти шведів. поразка 1.мазепи зумовлена ще декількома причинами: відсутністю підтримки його політики широкими народними масами; незавершеністю процесу формування молодої політичної еліти україни; військовою поразкою союзника мазепи — короля швеції карла xii. трагедією українського суспільства стало те, що дві такі яскраві політичні постаті, які стояли на державницькій платформі — і. мазепа і петрик іваненко виступили не в союзі, а в протиборстві. це протиборство символізувало собою непримиримі суперечності, що роздирали тоді україну, перетворювали її в руїну. з погляду петра і, " свою конечную неверность и переехал к неприятелю нашему, королю шведскому". а з погляду історії, національно-визвольна боротьба і. мазепи, незважаючи на поразку, забезпечила більш як на півстоліття існування української державності, посилила потяг до свободи.