Уяких уривках з історичних джерел ідеться про великого князя київського святослава ігоревича? (три правильні відповіді) 1 « другий день посилає до імператора просити миру за такою умовою: [русичі] повинні віддати [візантійцям] [візантійці] повинні дозволити привозити до себе хлі» 2 «і поставив він кумири на пагорбі, поза двором теремним: перуна дерев’яного, - а голова його була срібна, а вус - золотий, - і хорса, і дажбога, і стрибога, і сі» 3 «хозари вийшли нього з каганом, князем своїм. і зступилися війська битися, і сталася битва межи ними, і одолів він хозар, і город їхній столицю ітіль, і город білу вежу » 4 «зібрав він воїнів і прийшов до києва, і вчинив мир із братом своїм мстиславом. і розділили вони по дніпру руську землю: собі узяв сю сторону, а мстислав - » 5 «, що церкву завершено, він богу, говорячи: «осе церкві сій, святій богородиці, од маєтностей своїх десяту частину. якщо се одмінить хто, - хай буде проклят»» 6 «прийшов [князь] у переяславець. і послав до греків послів, говорячи: «хочу йти на вас» і пішов до царграда, розоряючи міста. і дали йому і повернувся він у » 7 «тепер же поручаю я, - замість себе - стіл свій, київ, найстаршому синові ізяславу. а святославу я чернігів, а всеволоду - переяслав, а ігорю - володимир, а в’ячеславу - »

1) «…на другий день посилає до імператора просити миру за такою умовою: [русичі] повинні віддати [візантійцям] [візантійці] повинні дозволити привозити до себе хліб…»

3) «хозари вийшли нього з каганом, князем своїм. і зступилися війська битися, і сталася битва межи ними, і одолів він хозар і город їхній столицю ітіль, і город білу вежу »

6) «прийшов [князь] у переяславець. і послав до греків послів, говорячи: “хочу йти на вас”… і пішов до царграда, розоряючи міста. і дали йому данину… і повернувся він в переяславець…»

Роком 500 до н.е. рим починає експансію в італії. в 474 році до нашої ери етрусків, від яких римська культура взяла так багато, було витіснено римськими військами з кампанії. 444 рік до нашої ери став роком запровадження військового трибунату з консульською владою. а в 377 році до нашої ери навколо рима була збудована стіна для захисту від ворогів, які нагадали про себе захопленням та спаленням міста. говорячи про подальший розвиток римської культури, не можна не згадати про прокладення знаменитої аппієвої дороги, що розпочалося в 312 році до нашої ери, акведук аппія клавдія тощо. але зупинимося на більш “світських” речах, що і буде вирізняти культуру риму епохи республіки від культури попередніх етапів розвитку. перетворення риму на велику середземноморську державу справило вплив на ідеологічне життя римського суспільства. у вищих колах римського суспільства набуває широкого вжитку грецька мова. разом з мовою в римі з’являється грецька освіченість; знання грецької літератури стає ознакою гарного тону, створюються риторичні школи, керовані греками. все більший вплив справляють на побут і образ життя римської знаті елліністичні звичаї. однак широкі кола римського суспільства вороже ставилися до іноземних нововведень та звичаїв і чинили їм стійкий опір. вплив грецької культури сприяв поширенню освіченості у верхніх шарах суспільства й загальному культурному зростанню. навколо одного з найбільших політичних діячів того часу – сціпіона еміліана створюється гурток, до складу якого входять філософи й письменники. серед них найпомітніше місце належить знаменитому грецькому історику полібію та грецькому філософу панетію. обидва вони проповідували вчення стоїків, пристосовуючи його до потреб і запитів римського суспільства. в 1-му столітті до нашої ери спостерігається ще більш широке поширення елліністичних впливів, причому в філософії та мистецтві вони стають домінуючими. одночасно з цим в римському суспільстві йде процес їх творчої переробки. саме в цей період виникає латинська лірична поезія, досягає найвищого розквіту ораторське мистецтво, з’являються прозаїчні твори, написані класичною латинською мовою. для популяризації різних течій елліністичної філософії особливо багато зробив ціцерон, який виклав в ряді творів досить зрозуміло основи різних філософських систем і розробив латинську філософську термінологію. лукрецій, один з найвідоміших філософів давнини, в своїй поемі “про природу речей” поширював та пропагував матеріалістичне вчення епікура, намагаючись позбавити людей забобонного страху перед богами і потойбічним життям. заперечуючи всяке втручання богів у життя людей, лукрецій давав наукове пояснення походження і розвитку всесвіту й людства. він стверджував, що все складається з неподільних “начал”, тобто атомів, які не створюються і не зникають, а за певним законом з’єднуються і формують все живе. тому всесвіт вічний і нескінченний. лукрецій вважав, що після створення землі з вологи й теплоти з’явилися рослини, потім тварини і, нарешті, людина. завдяки досвіду й спостереженням людина навчилася отримувати вогонь, будувати домівки, обробляти землю. люди почали об’єднуватись у сім’ї, а сім’ї почали формувати суспільство. це дало можливість розвинутися мові, наукам, ремеслам, ідеям права й справедливості. але з’явилися царі, найбільш сильні почали захоплювати й ділити землю, що призвело до появи війн і злочинності. у греків римляни запозичили і наукові досягнення. так, цельс узагальнив досягнення елліністичного лікарського мистецтва. астроном сосиген з єгипту виконав обчислення для проведеної цезарем реформи римського календаря. але одночасно розвивалася й чисто римська наука. найпомітнішим її представником був марк теренцій варрон, який уклав енциклопедію наук і виконав дослідження римської побутової і релігійної старовини, римського театру, латинської мови. старе римське право не зазнало корінних змін, а лише було уточнене й розширене преторами, які перед вступом на посаду в спеціальних едиктах публікували свою програму розв’язання тих чи інших юридичних казусів. значний вплив на римське право мало законодавство провінцій, з якими постійно контактували римляни. це призводило до спрощення ведення процесів і порядку угод з купівлі-продажу, займу, оренди, тощо. були розширені права власників на майно, яке не було їх власністю в старому римському смислі, наприклад, права римських громадян на захоплені провінційні землі. розроблялося поняття юридичної особи. такими юридичними особами спочатку були визнані муніципії, а пізніше і колегії.