Написати твір яким я уявляю павлуся з родини судаків у творі «за сестрою»

Головний герой повісті — підліток павлусь. скільки пригод випало на його долю! хлопець жив у селі спасівка з дідусем, матір’ю та сестрою ганнусею, але одного дня життя його перевернулося. павлусь утратив рідних, а сестру вороги забрали в полон. щоб урятувати її,, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. павлусь намагається довести собі, що він — гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників україни. саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. чимало перешкод виникло на шляху до криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду! його продавали, змушували тяжко працювати, карали, але він гідно переніс випробування долі, не втратив почуття гідності, іншим у скруті. звісно, що таким сміливцям посміхається доля. павлусь досяг своєї мети: девлет-ґірей відпускає сміливого хлопчину з сестрою з неволі та навіть дає охоронну грамоту, щоб дорогою не чіпали татари. думаю, що в майбутньому з павлуся дійсно вийшов гарний козацький кошовий.

Жили колись два брати — багатий і бідний. от бідний помер, а син його якось запитав у дядька, як краще жити — правдою чи неправдою. дядько сказав, що, звичайно ж, неправдою, бо на світі залишилася сама тільки кривда. засперечалися племінник із дядьком і вирішили піти в людей попитати. пішли вони дорогою. хто не зустрічався — чи заробітчанин, чи пан, чи піп — усі казали, що неправдою жити краще. довелося небожеві (племінникові) віддати багатому дядькові худобу, як домовлялися, й зостатися голому, босому та голодному. вирішив хлопець повіситися з горя. пішов до лісу, а там вовк його налякав. заліз небіж на дерево, сидить, а тут чорти позбігалися —хваляться, хто яку капость людям зробив і як можна від тієї напасті позбавитися. наслухався всього того хлопець та й пішов людей виручати. у місті загатив греблю деревами навхрест, як чорти казали, й отримав винагороду — сто карбованців і пару коней з коляскою та кучером, її іншому місті викопав кущ малини й забезпечив усіх водою, якої вже давно там не було. городяни наділили його всіляким багатством. далі парубок пішов королівську дочку лікувати. зробив усе, як у чортів підслухав, — і королівна одужала. на радощах віддав король дочку за того парубка. по смерті старого короля молодий і королевич став на його місці. якось у це королівство приїхав купець — його дядько. племінник його одразу впізнав, а дядько — ні. як закінчив купець торгу-пати, покликали його до королівського палацу. тоді й признався король, що він — той самий небіж, який безвісти пропав. сказав ще, що правдою все-таки краще жити, ніж кривдою, та й розповів свою історію. дядькові стало заздрісно — захотів він стати ще багатшим. пішов до лісу на те саме місце, то чорти його там і вхопили.