Які українські традиції і звичаї є в повісті "гуси-лебеді летять"

звичаї, традиції українського народу. повість «гуси-лебеді летять» михайла стельмаха про власне дитинство. це спогади про все, що було відчуто і пережито в ранні літа, пам’ять про рідних і односельців, про події, які пройшли колись перед очима.  звичаї та традиції українського народу письменник зображує так, як він їх побачив, запам’ятав, зрозумів.

мені дуже повість михайла стельмаха «гуси-лебеді летять», бо в ній змальований казковий світ, народна мудрість, споконвічні цінності мого народу. культ матері, праці, рідного слова відкривається перед маленьким героєм твору. відчувається у письменника глибока пошана до українських обрядів, звичаїв і ритуалів: з любов’ю ставляться селяни до землі, роботи з нею, до дерев, з якими розмовляють, як із живими. тут і вишивані рушники, і калина, і повага до хліба. всі ці закони життя вироблені багатьох сторіч.

змальовані у творі традиції і звичаї — це ті неписані закони, якими люди керуються в найменших щоденних і найбільших загальнонаціональних справах. це те, що об’єднує окремих людей в один народ, в одну націю. вони складалися усього довгого життя і розвитку кожного народу. в усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і богом.

українські традиції ввійшли в наше життя, і тепер ми собі не уявляємо різдва без куті, великодня — без паски і писанки. а обряд святої вечері символічно об’єднує всіх людей, що належать до одного роду, однієї нації.

Йдеш собі лісовою стежиною. вона манить тебе у саму гущу лісу. де небо закрили похмурі "лапи" дерев. де сонце проривається крізь темряву лісу. де гомоніть не помітне придивіться! оце мурахи готуют себе нову домівку. а це  гомоніть лещина. чуєш шум? це рветься до моря дніпро. йдеш собі і думаєшь, "і тобі, лісова стежино"