Сочинение по повести "тарас бульба" на тему "сравнительная характеристика остапа и андрия" по . заранее

Остап — то, что называют бойцом, надежным товарищем. он молчалив, спокоен, рассудителен. остап продолжает и чтит традиции отцов и дедов. для него никогда не стоит проблема выбора, нравственной двойственности, колебаний между чувствами и долгом. он удивительно цельная натура. безоговорочно принимает остап запорожский быт, идеалы и принципы старших товарищей. почтительность никогда не переходит у него в угодливость, он готов проявить инициативу, но с уважением относится к мнению других запорожцев. в то же время он никогда не будет интересоваться мнением, взглядом "чужих" — иноверцев, иноземцев. остап видит мир суровым и простым. есть враги и друзья, свои и чужие. его не интересует политика, он прямодушный, отважный, верный и суровый воин. остап словно вырублен из цельного куска камня, его характер дан готовым в своей основе, и развитие его — это прямая, в высшей точке подвига обрывающаяся смертью. андрий — полная противоположность брату. гоголь показал различия не только человеческие, но и . остап и андрий почти ровесники, но это типы, принадлежащие разным временам. остап из героической и примитивной эпохи, андрий внутренне близок более позднему времени развитой и утонченной культуры и цивилизации, когда политика и торговля занимают место войны и разбоя. андрий мягче, утонченнее, гибче брата. он наделен большой чуткостью к чужому, "иному", большей чувствительностью. у андрия гоголем отмечены зачатки тонкого вкуса, чувства красоты. нельзя, однако, назвать его более слабым. ему свойственна отвага в бою и гораздо более важное качество — смелость сделать самостоятельный выбор. в стан врага его приводит страсть, но за этим стоит большее. андрий хочет воевать теперь за свое, то, что он сам нашел и назвал своим, а не получил по наследству, по традиции. два брата должны стать врагами. оба гибнут, один — от рук врагов, другой — от руки отца. нельзя назвать одного хорошим, другого — плохим. гоголь дал национальный характер в развитии, показал людей, по натуре принадлежащих разным эпохам.

Відповідь: " Немає повісті кращої, ніж повість про Ромео і Джульєтту”

Драму В. Шекспіра “Ромео і Джульєтта” я прочитала тільки цього року. Фільм за її мотивами подивилася набагато раніш. А те, що “немає повісті сумнішої на світі, ніж повість про Ромео і Джульєтту”, знала ще із самого дитинства. І упевнена, що багато хто, ще не відкриваючи том Шекспіра, уже знав про героїв цієї драми, адже всі закохані, щасливі або нещасливі, – це ті ж Ромео і Джульєтта, здатні віддано і жагуче кохати, а будь-яка любов, як відомо, по-своєму трагічна.

Ромео Монтеккі і Джульєтта Капулетті – діти з ворогуючих родин, що

ненавидять так, що навіть слуги протиборчих сторін не терплять один одного. Ромео закоханий у якусь Розаліну. Але якось, потрапивши з друзями на бал до будинку ворогів своєї родини, він зустрічає Джульєтту. І Розаліна забута… Ромео розуміє, що попав у тенета. Джульєтта також з першого погляду закохалася в юного Монтеккі.

Пізніше в саду Капулетті Ромео і Джульєтта дають клятву у вірності один одному. Незабаром вони таємно вінчаються. У той же день Ромео вбиває на дуелі Тибальта – племінника леді Капулетті. На нього чекає покарання. “Ромео вигнано”, – повторює і повторює Джульєтта, неспроможна повірити

в те, що більше ніколи не побачить коханого. Тим часом Джульєтту сватає молодий граф Паріс, і її батьки дають згоду на цей шлюб.

Нещасна дівчина кидається по до до чернеця – брата Лоренцо, що вінчав закоханих, і той придумує такий план: Джульєтта п’є особливий напій і засинає дивним сном, схожим на смерть, а сам чернець викликає Ромео. План удався. Рідні і близькі ридають над “померлою” Джульєттою і відносять її у родинний склеп Капулетті. Тим часом посильний від брата Лоренцо не встигло Ромео з листом, де розказано правду.

Нещасний юнак повірив у те, що його наречена вмерла. Він купує отруту і прямує на цвинтар, де вбиває Паріса, який випадково там опинився. Потім входить у гробницю, лягає поруч із Джульєттою і випиває отруту.

Його смерть була миттєвою побачивши поруч із собою мертвого Ромео, дівчина заколює себе кинджалом. Величезне горе зблизило Монтеккі і Капулетті. Родини помирилися.

Але пізно…

Часто буває так “пізно”, коли через дурість людей страждають їхні близькі. Часто любов буває нещасливою. А у випадку з Ромео і Джульєттою вона не нещаслива – вона трагічна. Якби вони не були вигаданими персонажами, то, я упевнена, зустрілися б десь там, у кращому житті. Шкода тільки, що за життя вони були так недовго щасливі…

Жодні слізливі любовні романи сучасних авторів не затьмарять “найсумнішу повість на світі”, своєрідний символ трагічного кохання.

Пояснення: