Твір на тему "особливості мови та стилю повісті м. коцюбинського "тіні забутих предків"

реакція на вихід цього твору михайла коцюбинського була неоднозначною. леся українка ним захоплювалася. горький вважав його «чудовим нарисом». а. крушельницький сказав, що цим твором «гуцульщині поставив коцюбин­ський в українському письменстві віковічний пам’ятник». г. хоткевич оцінив його як «не тільки найслабший, але попросту ганебний твір». йшлося про повість м. коцюбинського «тіні забутих предків».

задум написати твір про життя гуцулів з’явився у михайла коцюбинського після перебування у селі криворівня в липні 1911 року. письменник був захопле­ний звичаями, , віруваннями гуцулів, їхнім ставленням до питань життя і смерті, в одному з листів до м. горького він писав, що, на його думку, христи­янством гуцули скористалися лише для прикрас язичницького культу: «скільки тут красивих казок, повір’їв, символів».

м. коцюбинський зібрав надзвичайно багатий і цікавий етнографічний мате­ріал. тому щедро використав його у своїй повісті. уже з перших сторінок твору ми дізнаємося про те, як гуцули ще змалечку вчаться читати таємничу книгу при­роди, бо від цього часто залежить їхнє життя. вони живуть у гармонії з природою, адже це теж неодмінна умова виживання в суворих умовах. розпові про се­мирічного івана палійчука, автор зазначає, що він уже знав багато про трави та їхні властивості, міг розповісти безліч легенд та переказів про тваринний та рос­линний світ, про нечисту силу, яка тільки й чекала на людину чи тварину, щоб заподіяти їм шкоду. хлопець знав, що «весь світ був як казка, повна чудес, таєм­ниць, цікава й страшна».

скільки красивих слів підбирає письменник для опису природи гуцульщини. як живі, постають перед очима туманні стежинки вікових лісів і розкішні лапи смерек, гори, овіяні легким вітерцем, і полонини, порослі свіжою травою. тут живе щез­ник — злий дух, який часто завдає людям прикрощів. за легендою, яку наводить у повісті письменник, щезник — антипод бога, він винайшов вогонь, завдяки йому на землі з’явилися гори, він навчив людей виготовляти скрипку й грати на ній.

тут, у густих смерекових лісах, живе лісовий чоловік чугайстир — фантастич­ний образ української демонології. це добрий дух, який захищає людей від під­ступних лісових нявок.

у творі часто переплітаються розповіді про реальне життя гуцулів, їх нелегісу працю, злиденне життя, щоденну турботу про господарство із і казка­ми. письменник показав нам цей чарівний край таким, яким його бачили самі гуцули, ми віримо кожному слову повісті, віримо навіть у те, що іван почув мело­дію для флояри від щезника, що нявка, дуже схожа на марічку, справді говорила з ним, що добрий дух лісів чугайстир танцював з головним героєм. вражають епі­зоди, у яких описано відвертання юрою грозової хмари та ворожіння з палатною на ляльці; розповідь про відьму химу.

понад сто років минуло з дня виходу повісті «тіні забутих предків», а вона й сьогодні хвилює простотою розповіді, чудовими пейзажами, майстерним пере­плетінням реального і фантастичного. твір зробив переворот в українській літе­ратурі, здивував, вразив, приголомшив. він був і залишається шедевром україн­ського красного письменства.