Текст на тему любить людей мене навчила

наше дитинство починається з матері. вона — найрідніша та найдорожча в цілому світі людина. кожне її слово, мудрі поради і добрі діла — це книга життя, з якою вирушаємо ми в далекі світи. і перший усміх до сонця, і перший "добридень" людям — це теж від матері. і оте одвічне: "не вкради", "не убий", "шануй старших", "люби ближнього свого"

мамина книга вона про радощі й тривоги, про вміння творити правду і доброту. і тільки гортаючи сторінку за сторінкою, стаємо ми дорослими, стаємо людьми. а серед усіх премудростей материної науки найперша — любити людей. без цього ніхто не зможе піднятися на крилах своєї мрії.

хіба не безмежна любов тараса шевченка до своєї матері-кріпачки стала виміром усього життя поета, зробила його великим правдошукачем і людинолюбом? хіба не біль і розпука малого хлопчини, який тримав свічечку над труною покійної неньки, пізніше вилилися на папері згустками болю, утвердила його як поборника людських прав, як великого кобзаря? !

пісня і праця стали могутніми крильми літературної творчості івана франка, вони надихали поета любити галицького простолюдина і все своє життя присвятити рідному народові. а ці почуття виніс він з рідної хати, де мудрим порадником був батько, а душа розквітала від маминих пісень. і впродовж життя пам'ятав про це вдячний син:

правда, матусю! і за раду!

я її правди не раз досвідив.праця дала до життя мні принаду,

ціль дала, щоб в манівцях не зблудив.("пісня і праця")

не зрадив мудрої материнської науки павло грабовський. навіть там, у далеких сибірських краях, він не зневірився, не нарікав, а боровся, посилав свої полум'яні вісточки матері-україні, рідному народу. і, звичайно, їй, дорогій своїй матусі:

мамо-голубко! горюєш ти, бачу,

стогнеш сама у журбі;

хай я в неволі конаю та плачу, —важче незмірно тобі.

для олександра довженка увесь світ починається з матері. і казкові голуби над їхньою хатою, квітник і город, палка любов до чарівної десни — усе це від мами і все це проросло в його серці міцними паростками добра, людяності і щирої закоханості в людину праці. у митця образ такого трудівника теж асоціюється з його матір'ю, яка любила " що-небудь у землю, щоб проізростало".

мабуть, немає поета в сучасній літературі, який не співав би осанну матері. павло тичина і максим рильський, володимир сосюра і андрій малишко, дмитро пав-личко, іван драч і ліна костенко, василь симоненко і василь та чи не найглибше і не найповніше опоетизував матір борис олійник. цикли віршів "сиве сонце моє" присвячені неньці, яка не тільки дарує нам життя, а й вчить "по совісті жити" і любити людей. мати в поезії б. олійника — це, в першу чергу, хранителька роду, це ніжна і чуйна жінка, мудра порадниця. її не можна зрадити, забути, покинути, вона завжди і всім потрібна. здається, що й увесь світ відповідальний перед нею.

вона посміхнулась, красива і сива, як доля,

змахнула рукою — злетіли увись рушники.

"лишайтесь щасливі", — і стала замисленим

полем на цілу планету, на всі покоління й віки.

("пісня про матір")

життя іде. барвистими маминими рушниками стеляться в широкий світ дороги. дорослішають діти, сивіють матері — такий закон життя. та не старіють неньчині тривоги, материнська ніжність і ласка. як і "пісня про рушник" а. малишка, що давно вже стала гімном матері, її одвічній любові. тож завжди пам'ятаймо про це. і ніколи ие зраджуймо своїх матерів, які навчили нас творити добро на землі. і ще пам'ятаймо, що

можна вибрать друга. і по духу брата,

та не можна рідну матір вибирати.

можна все на світі вибирати, сину,

вибрати не можна тільки батьківщину.

Відповідь:

з м'яким знаком :

Шпильцi, добровольці, вмиваються, виховательчин, близько, складається, пиcьмо,сядьте, украïнець,рiзьблення, сниться,черешеньцi, тверджень, цивільний, управлінь, бриньчати, маньчжурія, двадцятьма, слiзьми, ляльцi, людьми, тьмяний, ескадрилья, няньчити.

без м'якого знака:

боязкий, оцiнювання, перепiлчин, іспанський, oпікунство, приладдя, галцi, свято, оживлення, знання, гiлці, шприц, сонця, смiх, рибалцi,  блистiти, станете,  склянцi, вихованцi.