Просто найдите на какой странице в читаннке есть вирш лелека дмитра павличка если что у меня книжка по читанке савченко

Лелека. дмитро павличко. вірш ходить бузько по мочарах у червоних чоботярах, дивиться в прозору воду, ганить жаб’ячу породу: “боже, як мені набридло це моє болотне їдло, ці витрішкуваті жаби без найменшої приваби! десь читав я, що французи жаб їдять, як чорногузи. але в них ті жабенята – тільки на великі свята. ну, а я ж у свята й будні їм створіння ці паскудні; на вечерю й на сніданок я ковтаю цих поганок. а в обід на перше й друге – холодушки й зеленуги. так навчився з лелечати, та пора вже з цим кінчати. геть ненависну дієту! краще їсти з очерету листя! все! доволі! крапка! ” втім, поглянув – скаче жабка. ось вона! – завмер лелека. придивляється здалека і підходить неквапливо він до неї – “що за диво ? ! не така вона й почварна, просто навіть дуже гарна. очі завеликі трішки, та зате які там ніжки! граціозна, наче скрипка, жабка-лапка, жабка-рибка. викупана, чиста, свіжа, рай солодкий, а не їжа! ” і дієту він ламає: клац! – і жабки вже немає.

Укожної країни є свій народний символ. в україни — це пісня, яка споконвіку лунає в наших краях. мабуть, жодна подія не відбулася і не відбудеться без щирої народної пісні. вона несе в собі і любов, і сум, і ніжність, і втіху. пісня лунає тоді, коли хочеть­ся показати свої почуття або настрій. я спитала в бабусі й дідуся, що означає для них рідна пісня. вони сказали, що пісня  —    це їхня сестра, яка завжди поруч. з нею радість — подвійна радість, а горе  — половина горя. пісня зворушує, є запам’ятати різні події.