Напишіть, будь ласка казку, яка розкриває значення прислів'я "семеро на одного не чекають".

жила-была коза с козлятами. уходила коза в лес есть траву шелковую, пить воду студеную. как только уйдет - козлятки запрут избушку и сами никуда не выходят. воротится коза, постучится в дверь и запоет:

- козлятушки, ! отопритеся, отворитеся! ваша мать пришла - молока принесла; бежит молоко по вымечку,из вымечка по копытечку,из копытечка во сыру землю!

козлятки отопрут дверь и впустят мать. она их покормит, напоит и опять уйдет в лес, а козлята запрутся крепко-накрепко.

однажды волк подслушал, как поет коза. вот раз коза ушла, волк побежал к избушке и закричал толстым голосом:

- вы, детушки! вы, козлятушки! отопритеся,отворитеся,ваша мать пришла,молока принесла.полны копытцы водицы!

козлята ему отвечают: - слышим, слышим - да не матушкин это голосок! наша матушка поет тоненьким голосом и не так причитает.

волку делать нечего. пошел он в кузницу и велел себе горло перековать, чтоб петь тоненьким голосом. кузнец ему горло перековал. волк опять побежал к избушке и спрятался за куст.

вот приходит коза и стучится:

- козлятушки, ! отопритеся, отворитеся! ваша мать пришла - молока принесла; бежит молоко по вымечку,из вымечка по копытечку,из копытечка во сыру землю!

козлята впустили мать и давай рассказывать, как приходил волк, хотел их съесть.

коза накормила, напоила козлят и строго-настрого наказала:

- кто придет к избушечке, станет проситься толстым голосом да не переберет всего, что я вам причитываю, - дверь не отворяйте, никого не впускайте.

только ушла коза, волк опять шасть к избушке, постучался и начал причитывать тонюсеньким голосом:

- козлятушки, ! отопритеся, отворитеся! ваша мать пришла - молока принесла; бежит молоко по вымечку,из вымечка по копытечку,из копытечка во сыру землю!

козлята отворили дверь, волк кинулся в избу и всех козлят съел. только один козленочек схоронился в печке.

приходит коза, сколько ни звала, ни причитывала - никто ей не отвечает. видит - дверь отворена, вбежала в избушку - там нет никого. заглянула в печь и нашла одного козленочка.

как узнала коза о своей беде, как села она на лавку - начала горевать, горько плакать:

- ох вы, детушки мои, козлятушки! на что отпиралися-отворялися,злому волку доставалися?

услыхал это волк, входит в избушку и говорит козе:

- что ты на меня грешишь, кума? не я твоих козлят съел. полно горевать, пойдем лучше в лес, погуляем.

пошли они в лес, а в лесу была яма, а в яме костер горел. коза и говорит волку: - давай, волк, попробуем, кто перепрыгнет через яму? стали они прыгать. коза перепрыгнула, а волк прыгнул, да и ввалился в горячую яму.

брюхо у него от огня лопнуло, козлята оттуда выскочили, все живые, да - прыг к матери! и стали они жить-поживать по-прежнему.

«тільки сміливим підкоряються моря».  головний герой роману «п’ятнадцятирічний капітан» - дік сенд. він був сиротою, виріс у дитячому будинку. хлопчик був дуже обдарованим. у чотири роки він навчився читати, писати й рахувати. ще змалечку його вабило море. у вісім років він пішов юнгою на корабель, який плавав у південних морях. тут він став навчатися моряцького ремесла. офіцери залюбки ділилися своїми знаннями та досвідом із допитливим, здібним хлопцем. згодом капітан халл познайомив відважного хлопця- з каліфорнійським судновласником джеймсом уелдоном. той зацікавився сиротою і віддав діка до школи в сан-франциско. у школі дік особливо захоплювався ією та історією подорожей. на китобійній шхуні «пілігрим» дік був матросом. адже справжній моряк повинен добре знати і китобійний промисел. дік був щасливий, що вирушив у плавання на судні свого благодійника джеймса уелдона. кораблем командував його покровитель капітан халл. робота моряка підготувала хлопця до життєвої боротьби. у п’ятнадцять років він уже міг брати на себе відповідальність і доводити до кінця свої задуми. на борту «пілігрима»  також перебували місіс уелдон, її,маленький син джек, зен бенедикт. пізніше у відкритому океані на уламках судна «пілігрим» підібрав п’ятьох негрів. приємне життя на шхуні перервав трагічний випадок. капітан халл, боцман і матроси загинули під час полювання на кита. на борту «пілігрима» залишився лише один моряк - дік сенд, п’ятнадцятирічний новачок. тепер він став капітаном. юнак розумів, яку велику відповідальність бере на себе. але іншого виходу не було. дік сенд багато чого вмів робити на кораблі, однак йому ще бракувало знань. йому важко було визначити місцеперебування корабля в океані, проте він не злякався. він розумів, що доля корабля і всіх його супутників була у його руках. і дік зміг би шхуну  до берегів америки, якби не підступність негоро. кок негоро підклав під єдиний на кораблі компас шматок заліза. через це стрілка почала показувати неправильний напрямок. тому замість америки корабель прибув до африки. коли судно підходило до африканського берега, здійнявся сильний вітер. тільки завдяки винахідливості юного капітана усі пасажири опинилися на березі неушкодженими, хоча «пілігрим» розбився. багато небезпечних пригод довелося пережити команді «пілігрима» в африці. але і на суші дік відчував себе відповідальним за долю людей, які довірилися йому. потрапивши в неволю, він переживає за долю місіс уелдон та маленького джека більше, ніж за власне життя. він ні на мить не залишає надії на втечу з полону та повернення до америки разом зі своїми друзями. нарешті у  цій небезпечній подорожі настав щасливий кінець. дік сенд, місіс уелдон, джек, кузен бенедикт, геркулес повернулися до каліфорнії. але цей щасливий кінець не прийшов сам собою. за нього боролася вся команда «пілігрима». а той, хто сміливо долає перешкоди, завжди перемагає. після повернення у сан-франциско юнак завзято взявся до навчання. у вісімнадцять років він із відзнакою закінчив мореплавну школу і став капітаном. у мене немає сумнівів у тому, що дік сенд буде прекрасним капітаном. бо він ніколи не пасує перед труднощами, ніколи не залишає товаришів у біді, сміливо зустрічає небезпеку та любить море.