Биография сагайдачного, желательно на украинском

Петро сагайдачний   був родом із галичини, народився в родині священика. змалку навчався військової справи, був високоосвіченою, інтелігентною, глибоко релігійною людиною. особливо добре вмів стріляти з лука. на запорозькій січі мав величезний авторитет. його організаторські здібності добре проявилися в першу чергу у вишколі запорожців та створенні регулярних частин війська. залізна дисципліна, яку всіляко підтримував  петро сагайдачний , зробили свою справу досить швидко. військо стало якісно найкращим в європі. надзвичайну сміливість козаки тепер стали поєднувати із тактичними та стратегічними факторами військового мистецтва. османська імперія страждала від походів сагайдачного, особливо нападів з моря. в 1606 році відбулося взяття варни з моря, і запорозьке військо проголосило  петра сагайдачного   гетьманом україни. у 1616 році відбувся історичний похід на кафу, турецьку твердиню в криму з найбільшим в імперії ринком рабів. річ посполита рахувалася з козаками вперше за довгу історію існування січі. сагайдачний прихильно ставився до ідеї посилення україни, однак поки-що у складі польщі. адже початок хvі століття позначився продовженням агресивної зовнішньої політики поляками та турками. невдовзі після поразки поляків в битві під москвою у 1612 році з претензіями на царювання король владислав оголосив новий похід на схід. сагайдачний відгукнувся, оскільки, ймовірніше всього, він розумів, що протистояння з турками на півдні буде набагато простішим у випадку об’єднання москви і варшави, а в той час це можливо було зробити лише військовими . крім того, довгий період «смути» в московському царстві підштовхував до цього і самих поляків. у 1618 році  петро сагайдачний підійшов до москви, здобувши попередньо ряд міст, і розпочав разом з поляками фінальний штурм, однак невдовзі відмовився руйнувати столицю православного народу. отримавши політичні дивіденди, він сподівався на виконання польщею обіцянок про вольності. однак та не дотримала слова, і сагайдачний відмовився варшаві. в битві під цецорою на території молдавії проти турків у 1620 році шляхта була розгромлена, а в наступному 1621 році 200 тисяч турецько-татарського війська підійшли до хотина. без запорожців річ посполита виглядала приреченою. король благав , і український гетьман відвернув загрозу, таким чином врятувавши всю європу від поневолення. турецька сила могла надовго захопити річ посполиту, а потім і сусідні країни. а в першу чергу могла постраждати україна. важке протистояння давалося взнаки і полякам, і козакам.  петро сагайдачний   проявив себе в цій війні як неперевершений військовий стратег і тактик. на жаль, в одній із битв його було поранено отруєною стрілою. помер гетьман наступного року навесні.

Петро кононович конашевич-сагайдачний народився  бл. 1582, кульчиці в православній родині (тепер село самбірського району львівської області). 1589–1592 років здобував початкову освіту у самборі. з 1592 по 1598 роки навчався в  острозькій академії. після випуску сагайдачний переїхав до львова, згодом  — до києва, де працював ім вчителем,  також помічником київського земського судді. під час навчання в острозькій школі сагайдачний визначався із приєднанням до запорожців. змалку навчався військової справи, вмів стріляти з лука, був високоосвіченою, інтелігентною, глибоко релігійною людиною. брав участь в молдавській і лівонської кампаніях 1600-1603 рр. вже в ранні часи свого перебування на січі сагайдачний проявив свої таланти військового лідера, козаки обрали його обозним, доручивши відати всією артилерією січі. у період між 1605 і 1610 сагайдачний стає на чолі січі кошовим отаманом. на запорозькій січі він мав величезний авторитет. його організаторські здібності добре проявилися в першу чергу у вишколі запорожців та створенні регулярних частин війська. залізна дисципліна, яку всіляко підтримував петро сагайдачний, зробили свою справу досить швидко. військо стало якісно найкращим в європі. надзвичайну сміливість козаки тепер стали поєднувати із тактичними та стратегічними факторами військового мистецтва. османська імперія страждала від походів сагайдачного, особливо нападів з моря.петро сагайдачний проявив себе в цій війні як неперевершений військовий стратег і тактик. 10  квітня (20 квітня) 1622 року петро сагайдачний помер внаслідок вогнепального поранення руки, яке отримав під час битви під хотином

на рубеже 60—70-х гг. оформляется как система взглядов народничество — идеология крестьянской демократии, родоначальниками которой были а. и. герцен и н. г. чернышевский. для идеологов народничества характерна вера в революцию, которая остановит наступление на страну капитализма и утвердит новый строй на основе принципов общинного социализма. но они по-разному представляли себе характер этой революции, способы ее подготовки и свершения, ее движущие силы. призывая к организационно-бунтовской деятельности в народе, бакунин предостерегал от увлечения политикой. п.н. ткачев в отличие от бакунина и лаврова, убежденных, что революцию может произвести лишь сам народ, считал ее делом интеллигентского меньшинства. «революционное меньшинство» путем заговора должно захватить власть и декретировать «сверху» социальные преобразования, новый строй. орудием социалистического переворота у ткачева выступает диктатура. доказывая ее необходимость в послереволюционном обществе, ткачев называл бакунинское требование ликвидации власти результатом «анархии мысли». весной 1874 г. наметилась повсеместная активизация народнических кружков. вера в крестьянство как основную силу социального переворота требовала, чтобы интеллигенция соединилась с ним в общем революционном деле. движение в народ было пестрым и разнородным. одни шли в деревню, чтобы ее «бунтовать», другие — готовить к революции путем пропаганды. огромное большинство участников «хождения в народ» стремилось просто узнать народ, сблизиться с ним. «хождение в народ» явилось первым столкновением народнических теорий с жизнью, первой проверкой их практикой. впечатления были многообразны, противоречивы, порой неожиданны. в деревне народники встречали к себе и настороженно-враждебное и сочувственное отношение. среди крестьянства находились доносчики на пропагандистов и их укрыватели. крестьяне охотно внимали агитаторам, когда речь шла об их повседневных нуждах — малоземелье, тяжести платежей, но не воодушевлялись картинами социалистического будущего. не проявляли они и готовности к «сговору» для подготовки восстания. итогом движения в народ явился вывод о необходимости искать к нему новых путей, «летучая» пропаганда была признана нерезультативной. другим итогом стало осознание необходимости объединения революционных сил, действовавших разрозненно. так возникла крупнейшая народническая организация «земля и воля». ее идеи распространялись через социально-революционное обозрение «земля и воля» (петербург, № 1-5, октябрь 1878 — апрель 1879) и приложение к нему "листок «земли и воли» (петербург, № 1-6, март-июнь 1879). "земля и воля" организовала первую в россии демонстрацию — 6 декабря 1876 у казанского собора в петербурге. на ней было развернуто знамя с лозунгом «земля и воля», выступил с речью г. в. плеханов. народники юга российской империи встали на путь терроризма, представив это как организацию актов самозащиты и мести за злодеяния царской администрации.