Напишите сочинение. тема : тема маленького человека в повести шинель.

Повесть николая васильевича гоголя «шинель» сыграла большую роль в развитии . она повествует читателю о судьбе так называемого «маленького человека». эта тема раскрывается еще в начале произведения. даже само имя акакия акакиевича может быть воспринято как результат переписывания. взяли имя отца: акакий – переписали, получилось: акакий акакиевич. рассказ в «шинели» ведется от первого лица. главный герой повести – акакий акакиевич башмачкин, маленький чиновник из департамента – бесправный и униженный человек. гоголь так описывает внешность главного героя повести: «низенького роста, несколько рябоват, несколько рыжеват, несколько даже на вид подслеповат, с небольшой лысиной на лбу с морщинами по обеим сторонам щек». акакий акакиевич – маленький, сморщенный человечек, чиновник самого низкого ранга – писарь, всю жизнь проработал в департаменте. личностью он был незначительной безответной, из-за чего подвергался множеству насмешек. у него и слов нет, чтобы заявить о себе: герой высказывается обычно предлогами и частицами, не имеющими никакого значения. цель существования акакия акакиевича – переписывание. даже приходя домой и, наскоро поев щи, он садится и переписывает принесенные бумаги. башмачкина окружают молодые чиновники, которые подсмеиваются над ним. сослуживцы относятся к нему без уважения. даже сторожа в департаменте смотрят на него как на пустое место, «как будто бы через приемную пролетела простая муха». в ответ на оскорбления он отвечает лишь одно: «оставьте меня, зачем вы меня обижаете? » в его словах слышится что-то вызывающее жалость. я думаю, что акакий акакиевич башмачкин из комического героя превращается в драматического. не должно быть так, чтобы шинель заменяла жизнь человека. подчеркивая типичность «маленького человека» гоголь говорит, что его смерть ничего не изменила в департаменте, его место просто занял другой чиновник. таким образом, гоголь одним из первых обратил внимание на судьбу «маленького человека». он наглядно показал, что современное ему общество равнодушно к тем своим членам, которые не принадлежат к высшему сословию. и все же писатель показал в развязке, что и «маленький человек», доведенный до отчаяния, способен противостоять против жестокости и несправедливости сильных мира сего. и хотя человек жалкий, ничтожный, с узким кругозором, мне все же жаль его.

Книгу було написано в 1925 році, але не видано (через вплив Лева Каменєва). Згодом Булгаков написав п'єсу за мотивами твору і в 1926 році намагався поставити її в Московському художньому театрі. Тим не менше, спектакль було скасовано після того, як рукопис і копії було конфісковано таємною поліцією, або ОГПУ. Зрештою, Максим Горький втрутився і отримав рукопис.

Перша публікація в світі відбулася в 1968 році одночасно в журналі «Грані» (Франкфурт) та в журналі Алека Флегона «Студент» (Лондон). І лише в 1987 році книгу було видано в СРСР (6-й номер журналу «Знамя»), понад 60 років після її написання, але популярність у читачів роботі Булгакова дав Самвидав.

Сюжет  

Москва, грудень 1924. Видатний хірург професор Пилип Пилипович Преображенський відкрив ефективний метод омолодження. Продовжуючи роботу, він задумав небувалий експеримент — операцію з пересадки собаці людських гіпофіза і яєчок. Для досліду професор обрав бездомного пса Шарика. Результати операції перевершили всі очікування: Шарик поступово почав приймати не лише людську подобу, але також і риси, характерні для донора пересаджених органів, Клима Чугункіна, — п'янство і грубощі.  

Історія собаки, що перетворився на людину, швидко стала відома в медичних колах, а потім виявилася надбанням і бульварної преси. Професору Преображенському висловлюють своє захоплення колеги, Шарика демонструють у медичному лекторії, а до будинку професора починають приходити зацікавлені.  

Тим часом Шарик потрапляє під вплив комуністичного активіста Швондера, який переконав Шарика, що той — пролетар, який страждає від гноблення буржуазії (в особі професора Преображенського та його асистента доктора Борменталя), і налаштовує його проти професора. Згодом Шариков стає завідуючим відділу очистки Москви від бездомних тварин. Збирається одружитись та жити в квартирі Преображенського. Після доносу на професора його асистент Борменталь не витримує нахабства Шарикова, і через 10 днів у квартирі професора Преображенського знову живе собака.

Персонажі  

Шарик — безпритульний пес, якого професор Преображенський підібрав на московській вулиці.  

Поліграф Поліграфович Шаріков — людина, в якого перетворюється пес після виконаної професором Преображенським операції.  

Пилип Пилипович Преображенський — блискучий хірург, «величина світового значення», який проживав в 1920-ті роки в Москві.  

Іван Арнольдович Борменталь — молодий доктор, асистент професора Преображенського.  

Зінаїда Прокопівна Буніна — дівчина, «соціал-служниця» професора Преображенського.  

Дарина Петрівна Іванова — кухарка професора Преображенського.  

Федір — швейцар будинку, де проживає професор Преображенський.  

Клим Григорович Чугункін — загиблий в бійці злодій-рецидивіст, алкоголік і хуліган, чий гіпофіз і насінні залози використовувалися для пересадки Шарику.  

Швондер — голова комітету будинку.  

В'яземська — завідуюча культвідділом будинку.  

Пеструхін і Жаровкін — товариші по службі Швондера, члени комітету будинку.  

Петро Олександрович — нарком охорони здоров'я, пацієнт і хороший знайомий професора Преображенського.  

Васнецова — друкарка підвідділу очищення МКХ.  

Повість як політична сатира  

Найбільш поширене політичне тлумачення повісті прив'язує її до самої ідеї «російської революції», «пробудження» соціальної свідомості пролетаріату. Шаріков традиційно сприймається як алегоричний образ люмпен-пролетаріату, який несподівано для себе отримав велику кількість прав і свобод, але швидко виявив егоїстичні інтереси і здатність зраджувати і знищувати як собі подібних (колишній безпритульний пес піднімається по соціальних сходах, знищуючи інших безпритульних тварин), так і тих, хто наділив їх цими правами. Вважається, що в повісті Булгаковим були передбачені масові репресії 1930-х років.  

Ряд булгакознавців вважає, що «Собаче серце» є політичною сатирою на керівництво держави середини 1920-х років, а кожен з персонажів має прообраз серед політичної верхівки країни в той час. Зокрема, прообразом Шарікова-Чугункіна є Сталін (у обох «залізне» друге прізвище), професора Преображенського — Ленін (перетворив країну), доктора Борменталя, який постійно конфліктує з Кульковим — Троцький (Бронштейн), Швондера — Каменєв, асистентки Зіни — Зінов'єв, Дар'ї — Дзержинський і так далі.