Культура древнего египта. написать доклад не из интернета. рассказать про каждую культуру отдельно. !

освіта. розвиток наукових знань. у другій половині xi – першій половині xiii ст. на русі продовжували існувати і розвиватися державні і церковні школи, приватне навчання. "наука книжна" – було не звичайним оволодінням письмом, а освоєння тодішніх наукових знань. літописець стверджував, що "той, хто часто читає книги, той з богом бесідує або зі святими мужами".

у державних школах навчалися діти найближчого князя з метою виховання грамотних державних діячів. церковні школи готували паламарів і священиків.

провідним освітнім центром русі був софіївський собор, при якому продовжувала діяти школа, заснована ярославом мудрим. у 1068 р. дочка князя всеволода ярославича янка заснувала при андріївському монастирі школу для дівчат, у той час як у західній європі жінки взагалі не отримували освіти. за свідченням літописів, розвинутим було і приватне навчання. так, феодосій печерський одержав освіту в невеличкому містечку курськ, навчаючись в "єдиного вчителя".

існуючі історичні джерела засвідчують широке поширення освіти серед населення русі. свідченням цього є берестяні грамоти, що найдені переважно у північних містах русі (у новгороді їх знайдено вже понад 1000), графіті на стінах культових споруд (найбільш цінними є на стінах софіївського собору), написи на ремісничих виробах, предмети для письма.

для продовження і поглиблення освіти служили бібліотеки, яких було багато на русі (в києві, чернігові, переяславі, галичі. володимирі тощо). але найперша і найбільш значна містилась у софії київській. за підрахунками вчених, книжний фонд русі складав щонайменше 130-140 тис. томів. існували бібліотеки, як правило, при соборах, монастирях, княжих палатах. не мало було і приватних книгозбірень.

для поширення книг діяли центри по переписуванню книг (скрипторії) у києві, новгороді, галичі, чернігові, володимирі-волинському, переяславі, ростові інших містах.

повсюдна потреба в книгах породила на русі своєрідну галузь ремесла. крім книгописців і палітурників, тут були редактори, перекладачі, художники, майстри пергаменту, ювеліри.

у хі-хііі ст., як свідчать візантійські джерела, за одну книгу можна було купити великий міський будинок або 12 га землі. напевно, не менш цінною була книга і на русі.

у давньоруських школах і бібліотеках виховалося багато видатних літописців і літераторів, богословів і філософів, публіцистів. імена окремих з них за умов, коли авторству не надавалося такого значення, як пізніше, дивом збереглися до наших днів. до них належать літописці никон великий, нестор, сильвестр, митрополити – ілларіон і клим смолятич, єпископ кирило туровський, данило заточник та ін.

хоча у київській русі, як і всій європі, не існувало такої галузі діяльності людини як наука, нагальні потреби життя вимагали розвитку достовірних і точних наукових знань. як правило, вони передавалися усно як професійні секрет з покоління у покоління спеціалістами з певних ремісничих спеціальностей. металургія, ковальська і ювелірна справи потребували знань з металознавства. для виготовлення скла, емалей та інших штучних матеріалів слід було знати їх хімічні властивості. щоб здійснити паломництво до святих місць, потрібні були знання з ії. без знань неможливо звести будівлю чи вести торгівельні операції. так, цегла і декоративна керамічна плитка виготовлялися за певними стандартами. майстри знали і користувалися числом пі. знання з астрономії давали можливість орієнтуватися у просторі, передбачати природні явища, вести літочислення.