Можете написать про черною курицу и подземные жители точнее про алёшу его характер в начале в середине и в конце

Вначале он был добрым, послушным мальчиком. он делал все уроки. слушался старших. однажды он спас свою любимую чёрную курицу чернушку. но он не знал, что это был министр подземного царства. за это ему вручили волшебное семя. после этого он не делал уроки. стоило лишь пожелать, он мог запомнить много страниц. этим самым он стал злым и плохим. но вскоре он проболтался про подземное царство и вынужден был расстаться со своей любимой курочкой. после этого он получил урок, и стал снова хорошим.

ответ:

головний герой цієї повісті — гуллівер. він народився в сім'ї небагатого вельможі, що мав маєток у нотгінгемпширі. на чотирнадцятому році його віддали до коледжу в кембріджі. але у батька не стало коштів тримати його там довше, ніж три роки. 

потім гуллівер провчився чотири роки у видатного лондонського хірурга містера бетса і став лікарем. гроші, які надсилав йому батько, він витрачав на книги з мореплавства та пов'язаних із ним галузей , бо мріяв стати мандрівником. згодом лемюель два роки і сім місяців вивчав природознавство у лейденському університеті в голландії. 

за рекомендацією містера бетса, гуллівер найнявся лікарем на корабель "ластівка" і проплавав на ньому три з половиною роки, побувавши у країнах східного середземномор'я. 

після плавання, за порадою друзів, він одружився з мері берген — дочкою власника панчішної крамниці ермунда бертона. щоб поліпшити матеріальне становище сім'ї, гуллівер вирушає у плавання на кораблі "антилопа" в ост-індію. тоді йому було приблизно 30—33 роки. 

на мою думку, гуллівер мав приємну зовнішність. він середній на зріст, зі стрункою постаттю, каштановим волоссям, гострими рисами обличчя. 

з твору видно, що гуллівер мав позитивні риси характеру. автор відзначає його людяність: " (гуллівер) рішуче відмовився бути знаряддям закріпачення вільного та відважного ", підкреслює сміливість: "поки я порався з цим, вороги пускали тисячі стріл, і багато з них впивалися мені в руки та обличчя, пекучого болю й заважаючи мені " 

допитливість гуллівера простежується усього твору: ".-а буваючи на березі, приглядався до побуту і звичаїв людей і водночас вивчав чужоземні " цьому герою притаманні такі риси як витривалість ("перше речення, яке я вивчив, було прохання повернути мені волю. імператор відповідав, що це справа часу, що розв'язати її він може тільки у згоді з ") і великодушність (" наказав схопити шістьох заводі і віддати зв'язаних мені до я перерізав ножем нитки, якими він був зв'язаний і обережно спустив його на "). 

розум та винахідливість багато разів гулліверу під час цієї мандрівки: " три тижні я зробив великі успіхи у вивченні їхньої "; " не підходив до берега, щоб мене не помітили з якогось ворожого "; " сплів канат удвоє, щоб зробити його міцнішим і з тією ж метою поскручував залізні бруси втроє" 

гуллівер з добротою та повагою ставився до інших. він чемно поводився, коли був у полоні заслужив цим прихильність імператора ліліпутії і симпатію більшості його підданих, хоч і міг би звільнитися та знищити цю державу і її маленьких людей. 

крім того, він погодився на всі умови звільнення, незважаючи на те, що деякі з них були не такі, як йому здавалося, почесні. гуллівер запобіг нападу на ліліпутію ворожої держави блефуску. 

автор повісті зауважує, що гуллівер мав добре виховання. і це підтверджується його мовою, розумною та культурною. 

частина вельмож та міністрів ліліпутії прихильно ставилася до гуллівера, і коли обговорювався акт обвинувачення, вони не виступали проти гуллівера. тим часом флімнап та бол голам, вороги гуллівера, що прагнули його знищиш, у спілці з деякими чиновниками обвинуватили його у державній зраді. 

дж. свіфт показав гуллівера як гідну людину. порівнюючи його з ліліпутами, автор висміював претензії на світове панування ійських монархів, їхніх міністрів та царедворців, несправедливість суспільного життя у всій європі. 

объяснение: