Повідомлення про публій вергілій марон

Публій вергілій марон (70—19 рр. до н. е.) — найуславленіший поет імператорського риму. народився вергілій у мантуї в сім’ї землевласника, навчався у мілані, а потім — у римі. адвокатська кар’єра не стала реальністю — вергілій не мав ораторських здібностей, до того ж був дуже сором’язливим. «високий на зріст, сором’язливий, з селянським обличчям, слабкого здоров’я»,— так описує його античний біограф. повернувшись у 45 р. на батьківщину, вергілій переживає велике потрясіння: у батька відбирають маєток на користь августових ветеранів. через 4 роки помістя вергілію повернули, за що той був усе життя вдячний та зобов’язаний августові, політику якого він підтримає й пропагуватиме потім у своїй поезії. перший великий твір вергілія — «букопліки» (в пер. з гр. «пастуші вірші») — створений приблизно у 39 р. до н. е. у десяти еклогах (маленьких поемах) зображене мирне життя пастухів, їхні почуття, пов’язані зі світом прекрасної природи. цікаво, що в «буколіках» автор пише про початок «золотої доби», який настане після народження божественного немовляти. невідомо, чи йшлося про реальну дитину, яка повинна була народитися в якомусь із знатних сімейств, чи, як вважали у середні віки та в добу відродження, про народження самого ісуса христа. другий твір вергілія — «георгіки» («землеробські вірші») — створений близько 29 р. до н. е. і теж присвячений людині і природі, але містить у собі цілком конкретні поради щодо землеробства, садівництва, тваринництва та бджільництва. найзнаменитіший твір поета — поема «енеїда» (19 р. до н. е.) стала національним римським епосом. у ній розповідається про подвиги енея, троянського героя, родоначальника римського народу. у 29 р після багатьох попередніх робіт вергілій приступив до енеїди і, пропрацювавши над нею кілька років в італії, вирушив до греції та азії, щоб вивчити на місці театр дії своєї поеми і надати своїй праці більше життєвої правди. в афінах він зустрів августа, який умовив його повернутися в італію. по дорозі в рим вергілій захворів і помер в брундизії в 19 р. до н.е.

Иван царевич,был красивым молодым парнем,но был одет подобающе так как и все мужики.на нём были красные сапоги,красная кофта и красные штаны,так же у него имелся меч и колчан со стрелами.по внешности он напоминал больше алёшу поповича,у него были светлые волосы,и он был широкоплечий,иван царевич обладал здравым умом и мог решать трудные жизненные ситуации.