Журнальная полемика и критики 19 века. , , лекцию по этой теме составить.

Критический процесс происходит преимущественно в соответствующих разделах журналов и других периодических изданий, поэтому тесно связан с журналистикой этого периода. в первой половине века в критике преобладали такие жанры, как  реплика,  отклик,  заметка, позже основными стали  проблемная статья  и  обзор. представляют большой интерес рецензии а. с. пушкина — это краткие, написанные изящно и , полемичные произведения, свидетельствовавшие о стремительном развитии . во второй половине преобладает жанр критической статьи или цикла статей, приближающегося к критической монографии.белинский и добролюбов, наряду с «годовыми обозрениями» и крупными проблемными статьями, также писали рецензии. в «отечественных записках» белинский в течение нескольких лет вел рубрику « театр в петербурге», где регулярно давал отчеты о новых спектаклях. разделы критики первой половины xix века складываются на базе направлений (классицизм,  сентиментализм,  романтизм). в критике второй половины века характеристики дополняются социально-политическими. в особый раздел можно выделить писательскую критику, которая отличается большим вниманием к проблемам художественного мастерства. на рубеже xix — xx веков активно развиваются промышленность и культура. по сравнению с серединой xix века значительно ослабляется цензура, вырастает уровень грамотности. этому, выпускается множество журналов, газет, новых книг, увеличиваются их тиражи. критика также испытывает расцвет. среди критиков большое количество писателей и поэтов — анненский, мережковский, чуковский. вместе с появлением немого кино рождается кинокритика. до революции 1917 г. выпускалось несколько журналов с рецензиями на фильмы.

П'єса задумана в 1878 році (перші начерки датовані 19 жовтня). Ібсен прагнув в класичній формі трагедії висловити сучасні проблеми. Написано ж твір в 1879 році. В основу драми Ібсен поклав реальну подію. Прототипом Нори стала норвезько-датська письменниця Лаура Кілер (уроджена Петерсон, 1849-1932). Під впливом п'єси «Бранд» 19-річна дівчина написала книгу «Дочки Бранда», яка вийшла в світ в 1869 році під псевдонімом. З нею познайомився Ібсен і порадив зайнятися літературою. Між ними зав'язалася дружба. Після смерті батька Лаура з матір'ю переїхала в Данію, де в 1873 році вийшла заміж за ад'юнкта Віктора Кілер. Він був доброю людиною, але іноді у нього траплялися напади жорстокості, особливо болісно переносив він грошові проблеми. У 1876 Віктор захворів на туберкульоз. Його потрібно було лікувати на Півдні. Прохання Лаури, щоб він звернувся до свого багатого батька, нічого не дали. Тоді вона таємно взяла позику в банку. За неї поручився її впливовий багатий друг. У тому ж році вони з чоловіком відправилися в Швейцарію й Італію. Чоловік вилікувався від хвороби. На зворотному шляху в Мюнхені Кілери відвідали Ібсенів. Лаура по секрету все розповіла Сюзанні, дружині Ібсена. Після повернення в Данію знову потрібні були гроші для переїзду в інше місто. Лаура знову зробила позику в формі векселя. За неї поручився далекий родич, великий комерсант. До моменту закінчення векселі Лаура була хвора після пологів, без грошей. Родич теж був в складному матеріальному становищі і не зміг викупити вексель. Лаура в розпачі зважилася видати підроблений вексель - але передумала і знищила його. Всі її дії стали відомі її чоловікові. Спочатку він їй глибоко співчував, але під впливом сім'ї і друзів змінив своє ставлення до неї і став вимагати розлучення, яке незабаром оформили. Дітей у Лаури забрали, її визнали психічнохворою, брехухою. Але минув час, чоловік по Лауру повернутися додому. Вона повернулася, знову стала його дружиною, з 1879 приступила до літературної діяльності і поступово виплатила всі борги. Після цього у неї було дві зустрічі з Ібсеном. Саме її життя стало основою для сюжету «Лялькового дому».

Пояснення: