Скласти 5 речень з фразеологізмами(самостійно)

Уновій школі вона почувалася як у не свой тарілці в школу він прийшов раніше і тому там не було ані рудої миші після цієї новини в класі почалось вавилонське стовпотворіння він казав таке що це було ні що інше як на вербі груші його була як п'яте колесо до воза

Горіх і каштан на краю лісу росли горіх і каштан. одного ранку проснувся горіх, дивиться - каштан увесь білий.  - звідки в тебе така гарна одіж? - радіючи за нього, запитав горіх.  - це цвіт, - гордо відповів каштан. – в тебе такого не буде.  горіх зітхнув.- о-о! який чудовий в каштана цвіт!   то діти завітали до лісу і милувались каштаном. на горіха ніхто й не глянув.як каштан відцвів, горіх зацвів. його цвіт був дуже скромний. каштан глянув і відвернувся: «аж соромно рости поряд. що подумають, коли дізнаються про те, що він мій друг? »пройшов на обох деревах з’явились зелені плоди. згодом на горіх почали сідати птахи і клювати їх. ті зривались з гілок, падали на землю. каштан сміявся: - дивись! моїх не чіпають. бояться.  подивився горіх, а вони обсипані зеленими колючками. дійсно страшно. глянув на свої, а ті гладесенькі, беззахисні. зітхнув бідолаха та мовчки порадів за друга.наступила осінь. почали плоди обпадати. зелена шкурка на них лопалась. нападало їх так багато, що землю вкрили. глянув каштан вниз, і каже з погордою: - ось ці гарні - мої, а ті всі решту - твої.горіх і собі глянув… а там серед гладеньких рудих каштанів валялись зморщені горіхи.  зітхнув горіх і промовчав.- ой! які гарні каштанчики! – раптом почули.це знову були діти. вони похапцем збирали каштани.- ох, ці діти! – промовив хтось поряд. - збирайте горіхи, в них такі смачні зернятка.глянули друзі, а ж то дорослі надійшли.- ой! правда! я так люблю горішки! - вигукнув хтось з дітей.  - і я! і я! – загукала малеча.  вони висипали каштани і почали набивати кишені горіхами. через хвилю на землі валялись лиш нікому не потрібні каштани.- тату! а що ж буде з ними? - запитав хтось.  - та, напевне, дикі свині з’їдять.  жаль стало горіху каштана. хотів підбадьорити його, та той знову відвернувся. тепер від сорому…