40 ! напишите краткую характеристику этих танцев: 1.аллеманда 2.куранта 3.сарабанда 4.жига

1.аллеманде   — укр. «німецький — танець епохи відродження та бароко, один з найпопулярніших інструментальних танцювальних стилів у музиці епохи бароко. відомими у музиці є твори куперена, перселла, баха і генделя. часто це перша частина сюїти у музиці епохи бароко.2.куранта   - старинный французский танец, следы которого восходят к середине  xvi века ; впрочем он, кажется, был сходен с  гальярдой . тактовый размер в основном 3/4. в эпоху около 1600 года куранта стала распространяться, как более современная (то есть выдержанная в простом танцевальном стиле) форма nachtanz’a. в этом отношении куранта имела одинаковое значение с  аллемандой , обе они в начале xviii века стали считаться старомодными и выходить из практического употребления. место их заняли  гавот   (или  ригодон   и (бурре   и жига); куранта же и  аллеманда   около 1725 сделались стилизированными танцами (куранта имела затакт в 3 восьмых и движение преимущественно ровными восьмыми). уже в середине 17-го века композиторы различали «быстрые» куранты; в этих курантах, соответствующих позднейшим  жиге   и  канари, ясно выражен был первоначальный тип «плясовых» танцев (сальтарелло ).  3.сараба́нда  (ісп.  zarabanda)  — старовинний  іспанський  народний  танець. танцювали її із гітари або співу із флейтою й арфою. через свій чуттєвий і звабний характер, нерідко похітливі слова,  1583  року сарабанда була на деякий час заборонена іспанським королем  філіппом іі. пізніше цей танець перейшов у францію в переробленому виді, одержавши шляхетний і величний характер.

музичний розмір  сарабанди  — 3/4 або 3/2. при цьому друга і третя доля часто лігуються, утворюючи специфічний малюнок  — чвертка + половинка.

у  бароковій музиці  сарабанда стала невід'ємною частиною інструментальних  сюїт, слідуючи, як правило, після  куранти  і бувши найповільнішою частиною циклу. написані у двочастинній формі, сарабанади зустрічаються у сюїтах  й. с. баха,  й. гайдна. відродження інтересу до сарабанди спостерігалося у xx столітті, зокрема у творчості  к. дебюссі  та  е. саті.4.джига  вид швидкого народного  танцю  у складного метру та ідна мелодія. він виник у 16 столітті в ії, і швидко прижився на континенті, де згодом став останнім штрихом танцювальної сюїти зрілого бароко (французьке gigue; італійське та іспанське giga)

Чья