План к рассказу старый дед и внучек

в усних творах слов’янських народів зберігся погляд дуже давніх людей на те, як було створено світ.

ще до початку світу, коли не було ні неба, ні землі, а саме́ лише синє море, то посеред того моря стояло велике дерево, що його різні слов’янські народи називали по-різному: дубом, явором, сосною, березою, яблунею та інше.

на тому дереві була золота кора, перло́ва роса, і сиділи на ньому дивовижні птахи. дехто каже, що то були два голуби, а дехто — що сивий сокіл. серед гілля того дерева роїлися бджоли, у його корінні жили всілякі тварини, на гілках знайшли притулок птахи.

таке дерево, що існувало до початку світу, в міфологи називається світовим. а найголовніші істоти на ньому — два голуби і сивий сокіл. то не просто птиці. це втілені у пташину подобу боги, які створили світ — заснували небо із сонцем, місяцем і зорями з синього та золотого каміння, а землю — із дрібного піску.

а ще давнішим є уявлення праслов’ян про світове яйце, з якого постає всесвіт, або бог-творець, якому належить створити землю і все на ні недаремно деякі слов’янські племена вважали яйце символом життя. у християнстві й сьогодні яйце — головний символ великоднього свята. погляньте на українські великодні писанки. ви бачите на них не тільки дивовижні візерунки, які за найдавнішими уявленнями мали магічну силу, але й зображення сонця, місяця, зірок, світового дерева, небесних оленів, коней, птахів та інше.

а звідки взялися на землі люди?

найдавніші міфи твердять, що людей розмножила по світу птиця. ота первісна птиця — першоптах — голуб чи сокіл, як кажуть народні легенди.

як же це відбулося?

постала земля серед води, та покрилася вона деревами і травою. але сумним був світ без людського гомону. і тоді першоптах, що мав у собі божественний вогонь, здатний запалити живу душу, злетів над лісом і вдарив блискавкою в сухий пеньок, що стримів на галявині. з того пенька постало тіло першого чоловіка, а з вогню птаха-бога — безсмертна людська душа.

за іншими , тіло першочоловіка зробив бог із глини. однак глина — мертвий матеріал, і, щоб оживити людину, творець схилився до неї й просто в уста вдихнув безсмертну душу.