Ствиром на тему "писни мого народу"

українська народна пісня торкається багатьох одвічних проблем, вона оспівує милу серцю красу рідного краю: чудові стежки-доріжки, яскраві зорі, оксамитові луки, колосисті поля, безкраї степи, дрімучі ліси, смереки і явори. саме завдяки пісні україну асоціюють з калиною і вербою. наша пісня, наче жива, може сумувати і радіти, захоплюватися й розчаровуватися, кохати і переживати розлуку, сміятися і ридати. в українських народних піснях прославляється гостинність і щедрість українців, міцні родинні зв’язки. у пісенних перлинах нашої рідної землі звеличуються одвічні людські чесноти і праця, засуджується байдужість, черствість і ледарство.

найціннішим скарбом усної народної творчості і найбільшою її окрасою є українські обрядові пісні. саме такі пісенні твори найяскравіше талановитість і духовну красу нашого народу. обрядові пісні, здавна пов’язані з язичницькими віруваннями, славили трудову людину і вели її в бажану та вимріяну ідеальну країну. наприклад, перед новим роком та різдвом завжди виконувалися колядки і щедрівки, у яких добрим людям бажалися усілякі гаразди та добрий врожай. а навесні по селах розливався чарівний дзвін веснянок, пронизаний сподіваннями на багатий врожай і радістю за пробудження природи. не менш цікавими є і жниварські пісні. вони пройняті любов’ю до рідної землі, оптимізмом і гордістю селян за результати своєї нелегкої праці.

завжди будуть зворушувати і хвилювати нас пісні про людські взаємини і кохання. саме в цих піснях розкривається красива і чиста, чарівна і ніжна душа українського народу. незважаючи на те, що такі пісні у більшості своїй сумні, а інколи і трагічні, вони напрочуд мелодійні. до того ж у них завжди присутні світлі мрії і зблиски надії. мабуть, саме тому їхня неповторна краса так полонить наші душі. ніколи не померкнуть й іскорки веселощів та дотепів жартівливих народних пісень. адже українці, як ніякий інший народ, вміють щиро посміятися над собою. такий народ ніколи не здолати і не поневолити жодному ворогові.

невмируща суть та сила українських народних пісень полягає в їхній мудрості. пісенна народна творчість наших співвітчизників вселяє гордість і надію, облегшує душу, проймає серце до найбільших глибин. українські пісні вмістили в собі всю велич народної мудрості і досвіду наших предків. незважаючи на великий вік, українські народні пісні й сьогодні залишаються актуальними, й сьогодні вони популярні, адже несуть в собі велику духовну красу українців. українська народна пісня безсмертна, як і наш народ.

дитинство — це час мрій і безкінечних відкриттів, час, який згадується потім, немов казковий, повний вражень і щастя, радісних днів і маленьких прикрощів. саме таким, мабуть, поставав цей час і в спогадах прекрасного українського письменника михайла стельмаха, який народився в мальовничій місцевості на вінниччині. згадувалася йому матінка, така добра, ласкава, невтомна трудівниця, котра навчила свого сина любити кожну травинку, милуватися росою вранці та заходом сонця ввечері, вслухатися в «бентежні звуки далеких дзвонів», що їх струшують на землю з високого піднебесся оті казкові гуси-лебеді, повертаючись весною з далекого вирію.

уся родина, що оточує маленького михайлика, — це добрі й мудрі трудівники: мати, батько, дід дім’ян, колишній кріпак, дядько микола, якого прозивали бульбою, бабуся, яку дуже любив. саме вони вчать хлопчика бачити красу в цьому світі, докладати своїх рук до створення навколишньої краси, бути сильним і чесним.

образ гусей-лебедів, такий наче казковий, стає основним мотивом твору, символом чистоти людей праці, символом їхньої духовної щедрості: « прямо над нашою хатою пролітають лебеді. вони летять нижче розпатланих, обвислих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів. дід говорить, що так співають лебедині крила. ми з любою підіймаємо голови до неба, до святково білих хмар і бачимо, як прямо із них вилітають гуси-лебеді і натрушують на хати, на землю і в душу, свою лебедину пісню». цей образ утілює у собі й ту казковість, якої сповнене дитинство, стають ключовим у спогадах письменника про той час, що свідчить і про його душевну чистоту, про те, що на все життя зберіг він здатність мріяти і дивуватися, наче дитина.

лебеді стають також символом відродження землі, життя, радості: «принесли нам лебеді на крилах життя, —каже дід дім’ян, — тепер, внучку, геть чисто все почне оживати: скресне крига на річках та озерах, розмерзнеться сік у деревах, прокинеться грім у хмарах, а сонце своїми ключами відімкне землю».

повість сповнена величезної пошани до трудівників землі, до старших, до всіх, хто творить красу й життя.

у повісті «гуси-лебеді летять» михайлові стельмаху вдалося втілити відвічне ставлення нашого народу до своєї рідної землі, до праці, до людини на цій землі, відобразити дитяче бачення світу, сприйняття краси, любові й мудрості.