Твiр на тему краса осенi .використовуючи складносуряднi речення.

осінь. різнобарвна, розмаїта. спочатку вона пишна, золота й сонячна, а потім сумна, дощова, холодна. восени красиво. листя на деревах постійно змінює колір, а згодом і зовсім опадає на землю, вистилаючи її м’яким килимом.

у середині осені з’являється  чарівний острівець тепла й сонячної погоди, який називається бабиним літом. його особлива прикраса - сріблясте тонке мереживо павутини, що блищить у кожному кутку.

всюди цвітуть яскраві осінні квіти - айстри, жоржини, хризантеми. після дощу в лісі багато грибів. на кущах спіють ягоди. у садах теж пора урожаю - стиглі яблука, груші, горіхи, виноград. це так чудово - зірвати налите яблуко одразу з гілки! воно солодке і пахуче, дуже смачне.

вчора ми з хлопцями грали у футбол у нашому дворі. і раптом до нас прибігли дві дівчинки, які бавились на сусідньому дитячому майданчику: даринка, сестричка капітана нашої команди матвія, і її подружка юля. вони, переьиваючи одна одну, закричали:

  - хлопці! хлопчики! іть! там кошеня залізло на дерево, а злізти тепер боїться! воно таке маленьке! вона таке миле! біднесеньке! нявчить!

ми всі гуртом побігли туди, і побачили маленьке руде кошеня, яке тремтіло на дереві. воно вчепилось всіма чотрима лапами за гілку і тихесенько нявкало від страху.

матвій сказав:

  - гаразд, хлопці! давайте тваринці! сергійко та артем, підсадіть-но мене, будь

він  спритно ухопився за нижню гілку дерева, підтягнувся, і вже за кілька секунд був біля кошеняти. він простягнув руку, щоб узяти його, але кошеня злякано зашипіло і спробувало дряпнути матвія лапкою.тоді матвій крикнув хлопцям унизу:

  - киньте мені якусь куртку, чи щось таке!

  - я свою! тільки хай хтось кине! - даринка подала артемкові свою курточку, і артем влучним кидком відправив куртку просто у руки матвію.

матвій вчепився ногами за стовбур, взяв куртку двома руками, і раптовим  швидким рухом накрив нею кошеня. кошеня голосно і ображено нявкнуло. матвій обережно загорнув його у куртку, притиснув до грудей, і притримуючи однією рукою, почав спускатися з дерева.

поклавши кутрку на землю, діти повільно розгорнули її. кошеня якусь мить роззиралоя навкруги, а тоді раптом схопилося з місця, і сховалось у кущах.

і хоча воно ніяк не виявило своєї вдячності дітям, та все ж діти були щасливі, що змогли кошеняті.