Мій улюбленний герой літературної рукавичка

фрідріха шіллера «рукавичка» справила на мене неабияке враження. у своєму творі письменник торкнувся важливого питання людської гідності.

героїня твору кунігунда вирішила похизуватись перед натовпом прихильністю лицаря делоржа. самозакоханість і цинізм дівчини просто обурює. вона навмисно кидає свою рукавичку у вир смерті, адже на арені, куди падає рукавичка, перебувають хижаки, які можуть вбити будь-кого. у своєму звернені до лицаря кунігунда намагається бути улесливою і просить його принести втрачену нею річ. делорж не відмовляє їй і приносить її рукавичку, але замість кохання в його очах тепер палає відраза. дівчина навіть не розуміє, що вона кинула виклик не йому, а його лицарській честі. вона засумнівалась в його сміливості, а це для лицаря найгірша образа. юнак розуміє, що для цієї він лиш маріонетка, а тому повертає кинутий нею виклик їй же в обличчя.

сміливість лицаря дійсно вражає, але він не міг вчинити інакше, адже на карту було поставлене найбільше – добре ім`я, людська звитяга. звичайно, що почуття кохання до дівчини було справжнім, але такими ж справжніми були і його честь та гордість, які змусили піти до хижаків. навіть звірі відчувають всю внутрішню силу та міць хлопця – і не наважуються напасти. публіка тріумфує, адже рукавичка в руках переможця. але тепер лицарю не потрібне кохання кунігунди, вона не заслуговує на його почуття, адже його життя для неї – іграшка. молодий делорж є для мене прикладом того, яким повинен бути справжній чоловік.