Дайте відповіді на запитання до повісті "захар беркут". картка № 1 1. що, на вашу думку, мав на увазі старий беркут, говорячи: «беркути ніколи не сплямують ні своїх рук, ні свого серця підступно пролитою кров’ю». свої міркування обґрунтуйте. 2. в чому, на ваш погляд, вбачав захар беркут для себе щастя після перемоги над ворогом? наведіть переконливі факти з твору. 3. повість «захар беркут» була написана і. франком у: а) львові; б) києві; в) нагуєвичах.

1) захар беркут казав, що сім'я беркутів ніколи не сплямують своїх рук і серця, тому що беркути радше самі загинуть, ніж загинуть інші люди через них. 2) батьки і браття! нинішня наша побіда – велике діло для нас. чим ми побідили? чи нашим оружжям тілько? ні. чи нашою хитрістю тілько? ні. ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю. уважайте добре на се! доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас. але я знаю, браття, і чує се моя душа, що се не був остатній удар на нашу, громадську твердиню, що за ним підуть інші і вкінці розіб’ють нашу громаду. погані часи настануть для нашого народу. відчужиться брат від брата, відмежиться син від батька, і почнуться великі свари і роздори по руській землі, і пожруть вони силу народу, а тоді попаде весь народ у неволю чужим і своїм наїзникам, і вони зроблять із нього покірного слугу своїх забагів і робучого вола. але серед тих злиднів знов нагадає собі народ своє давнє громадство, і благо йому, коли скоро й живо нагадає собі його: се ощадить йому ціле море сліз і крові, цілі століття неволі. але чи швидше, чи пізніше, він нагадає собі життя своїх предків і забажає йти їх слідом. щаслив, кому судилося жити в ті дні! се будуть гарні дні, дні весняні, дні відродження народного! передавайте ж дітям і внукам своїм вісті про давнє життя і давні порядки. нехай живе між ними тота пам’ять серед грядущих злиднів, так, як жива іскра не гасне в попелі. прийде пора, іскра розгориться новим огнем! 3)а

На початку роману автор зазначає, що маленького олівера, як і його однолітків, які опинилися у владі безсердечних і морально нечистоплотних людей, чекає доля «смиренного і голодного бідняка, що проходить свій життєвий шлях під градом ударів і ляпасів, зневажуваного усіма, бідняка, який ніде не зустрічає жалості» . “і почуття своєї самотності цьому великому широкому світлі вперше сповнило серце дитини.” -  маленький хлопчик, мати якого померла при пологах у робітньому будинку. росте в сирітському притулку при місцевій парафії, кошти якого вкрай мізерні.    “олівер затулив двома долонями своє лице й заридав так, що сльози полилися цівкою з-поміж худеньких кістлявих пальців.” - головний герой твору був хрупким, слабким, кволим.  “будь-ласка, ― ввічливо попрохав олівер”. - був, за своїм характером ввічливим,добросові“не вірити йому було неможливо: кожна риса його змарнілого загостреного личка дихала правдивістю.” - був правдивою людиною, честною,нікому і ніколи не бажав зла  “олівер слухняно сів, мовчки дивуюючись, де можна знайти людей, які б перечитали таку силу книжок…” -  хоч не мав освіти, але був освіченним.  “олівер мимохіть від щирого серця реготався й, незважаючи на всю свою порядність, не міг приховати, що ці історії його тішать.” -  жартівливий“не примушуйте мене красти! зглянтесь, зглянтесь на мене! ”  “олівер вчився садівництва… і полюбив цю науку від щирого серця.”