Ушевченкові я бачу і відчуваю всю красу людської душі, це справжній співець свого народу будь ласка іть.

Тарас григорович шевченко- це людина,яка внесла свою творчість у нашу незалежну україну. його поезія стала популярною  в цілому світі. така збірка позначена виходом у світ 1840 р. і називається вона "кобзар". читаючи такі чудесні твори, вірші і поезії можна зрозуміти, що з ним на той час відбувалося. тарас любив свою країну, народ, але будучи під арештом він написав цикл віршів "у казематі".поета було заслано до оренбурзького окремого корпусу на десять років рядовим солдатом без права писати й малювати. проте йому вдавалося й тут творити: за перші три роки заслання він написав сто віршів і сім поем. наш український поет тарас шевченко це наша гордість, наша проява в творчості. не зважаючи на всі перешкоди він змужнів, став відомим поетом на усю нашу країну. і я вважаю що цей художник, драматург і громадський діяч залишися в серцях нашого народу.

Лаврін приїхав до млина, позносив з воза мішки заїхав під верби, розпріг воли, поклав їм сіна, а сам ліг спати. добре виспавшись, він скупався в росі, пополуднував і пішов у млин. мірошник уже насипав борошном його мішки. запрягши волів, лаврін ненароком подивився на рось і побачив дівчину. він почув, що вона ніби освітила всю його душу, неначе сонце і побігла на гору зіркою. лаврін махнув батогом на воли і, замість того, щоб їхати додому через греблю, повернув цабе на пригорок за дівчиною.  по обидва боки стояло високе жито, неначе дві зелені стіни. дівчина ішла попід самою зеленою стіною, висмикувала з жита сині волошки й затикала за вуха. лаврін догнав її й порівнявся з нею. вона глянула на його своїми темними очима, і йому здалося, що на житі блиснули дві зірки.