Які є джерела українських фразеологізмів?

джерелом виникнення фразеологізмів в українській літературній мові є:

- вислови з античної культури: золотий вік (щаслива пора, епоха розквіту); золотий дощ (несподіване багатство); сіль землі (кращі люди свого часу); альфа й омега (початок і кінець); сади семірачіди (прекрасні місця); самозакоханий нарцис (самозакохана людина); неопалима купина (безсмертя народу); обітована земля (багатий край);

- крилаті вирази українських письменників: хіба ревуть воли, як ясла повніа? (панас мирний); нехай не забувають люди, що дурень всюди дурнем буде (л. гяібов); пам'ять серця (о. корнійчук); борітеся - поборете! (т. шевченко); нам треба голосу тараса (п. тичина);

- переклади видатних людей: чиста краса, чисте мистецтво (і. кант); народжений плазувати літати нездатний (м. горький);

-переклади крилатих виразів російських письменників: насмішки боїться навіть той, хто вже нічого не боїться (м. гоголь); сидіння між двома стільцями (м. салтиков-щедрін); промінь світла у темному царстві (м. добролюбов); герой нашого часу (м. лєрмонтов):

- переклади крилатих виразів зарубіжних письменників: бути чи не бути (в. шекспір): усі жанри прекрасні, крім нудного (в. вольтер): синій птах (м. метерлінк); машина часу (г. уеллс);

- біблійні й євангельські вислови: берегти, як зіницю ока: прощайте ворогам вашим; маслинова гілка: мафусаілів вік; співати лазаря; книга за сімома печатями.

усе подіями,надіями ущерть наповнило

подія

надія

наповнити