Війни наполеонівської франції та їх наслідки для україни та європи

9 листопада  1799  першим консулом став  наполеон бонапарт.  весною 1800 він зробив ряд кампаній проти південної німеччини, австрії і італії. захопивши лівобережжя рейну, наполеон компенсував німецьким князям збиток, надавши їм території крихітних держав за рейном.

був підписаний конкордат з папою пієм vii (1801), що визначив положення недавно відновленої церкви у франції. потім послідувало укладення амьенського мирного договору з ією (1802), який передбачав заспокоєння європи. у франції бонапарт переглянув конституцію, реорганізував інститут франції (французьку академію і чотири другорядні академії), заснував орден почесного легіону і  1804 втравні проголосив себе імператором франції.

наполеон продовжив переділ німеччини і італії, розпустив священну римську імперію, а потім  наголову розбив прусську армію в двох битвах – під  йеной і ауерштедтом.  вслід за цим тріумфом він  окуповував  берлін (1806), де  підписав знаменитий декрет про континентальну блокаду, метою якого було торгівлі з ією і доведення її до стану банкрутства.

проводячи політику блокади, наполеон пішов на прямі переговори  з царем олександром і і підписав з ними в  1807 тільзітській мир. проте на іншому кінці європи в іспанії несподівано спалахнула повномасштабна війна. австрійський ерцгерцог карл спробував організувати «національний німецький опір» французам, але  наполеон розгромив австрійські війська в битві при  ваграме (1809)  і в результаті укладення  шенбруннського мирного договору  у відні досяг зеніту своєї слави. він став одноосібним правителем франції, межі якої тепер проходили за рейном, уздовж побережжя північного моря і по іншу сторону альп (в тоскані і далмациі).

йому беззастережно підкорялася вся європа на захід від росії і на схід від португалії.  на початку 1812 наполеон, підготувався до масованого нападу на росію.  спочатку вторгнення протікало майже безперешкодно, і після  бородінськой битви  в  середині вересня  була захоплена москва. так і не зумівши вирішити, що ж робити з росією. наполеон віддав наказ про відступ. під ударами росіян партизан відступ перетворився на втечу, а сувора зима усугубляла тяжке положення французької армії.

під час воєнної кампанії 1813-1814 армія наполеона завдала кілька поразок військам шостої антинаполеонівської коаліції (австрія, ія, пруссія, росія, швеція), однак у вирішальній  лейпцизькій битві (яку також називають «битвою народів»)19 жовтня 1813наполеонівські війська були розбиті. це була найтяжча поразка в його житті. він втратив 30 тис. солдатів, і відступ на захід відбувався так само безладно, як і втеча з росії. на іншому березі рейну наполеон перегрупував свої сили і відчайдушно бився на шляху до парижа. не зумівши захистити столицю, після вступу союзницьких військ у  квітні 1814 у париж, наполеон 6 квітня зрікся престолу у палаці фонтебло. за рішенням союзних монархів він зберіг свій титул і отримав у володіння невеликий острів ельба в середземному морі. 20 квітня 1814 наполеон покинув фонтенбло і відправився на заслання.

1.а) до основания все устои  абсолютизма, еще незадолго до  революцииказавшиеся современникам незыблемыми; б) низвергла все и политические основы «старого режима»  в) крупнейшие событие всемирной и оказала существенное воздействие на весь ход последующего развития человечества,г) открыла эпоху триумфального шествия по земному шару самого прогрессивного тогда общественно- и политического строя.2.потому что они   находятся   в  насильственном отстранении от власти класса феодалов и в переходе государством к классу капиталистов.