Кто говорил эти слова: ,, я не убивал я не крал, я не лгал ,я не завидовал"?

Уегиптян оформилась вера в загробное воздаяние: за добрые и злые дела человек будет отвечать перед судом владыки умерших - бога озириса (осириса) . если не в этом мире, то все же несправедливость и зло будут наказаны в мире потустороннем. о том, какие требования предъявлялись религией, можно судить по тем словам формулы самооправдания, которые произносил умерший перед озирисом: " не чинил зла.. я не крал.. я не завидовал.. я не лице мерил.. я не лгал.. я не пустословил.. я не совершал прелюбодеяния не был глух к правой речи.. я не оскорблял другого.. я не поднимал руку на слабого.. я не был причиной слез.. я не убивал.. я не ". это - из "книги мертвых", относящейся к середине ii тысячелетия до н. э.

Это исповедь отрицания на загробном суде. 125 глава "книги мёртвых"

оскільки книгодрукування не існувало, книги переписували. найбільша книгописна майстерня функціонувала при софійському соборі. крім книгописців і палітурників, над виготовленням книг працювали редактори, перекладачі, художники, ювеліри й ін. тому книги являли собою дорогий витвір фахівців різних спеціальностей. наприклад, у візантії лише за одну з них можна було купити великий міський будинок або 12 га землі. вочевидь, не менше книга коштувала і в русі.

прекрасно оздоблені книги є безцінними пам'ятками українського середньовіччя. на жаль, до нашого часу їх збереглося небагато. з-поміж них слід виокремити реймське євангеліє - книгу, яку із собою в посазі до франції лнна ярославна, котра вийшла заміж за французького короля. вражає вишуканість художнього оформлення остроми-рового євангелія (1056-1057). яскравим свідченням високої майстерності письма та ілюстрування слугує ізборник святослава (1073). у ньому вперше вміщено груповий портрет реальних людей - святослава ярославича та його сім'ї. відомим є мстиславове євангеліє, написане у два стовпці гарним уставом на 213 аркушах.

розвивалася література: перекладна й оригінальна богословського і світського змісту. найдавнішою у східнослов'янських народів вважається руська редакція тексту нового заповіту -галицьке євангеліє (1144). поширювалося оригінальне письменство. почали з'являтися твори житійного жанру, в яких описувалося життя мучеників і подвижників. оповідання про окремі епізоди з життя святих об'єднувалися в збірки - патерики. найвизначнішим із них є києво-печерський патерик.