Отличие лютеранской церкви от католический 6 пунктов

Лютеране делают упор на внутреннюю дисциплину и субъективное восприятие(преломление) иисуса. главным и единственным критерием правильности веры лютеране считают библию, но воспринимают ее как некий моральный кодекс а не источник доктрины. поэтому лютеране настолько переписали свою библию, что она мало похожа на православную и католическую. к сочинениям собственного основателя лютера лютеране относятся с уважением но не делают из них культа. они не признают икон. считают, что церковь посещать не обязательно. католическая церковь отличалась: вероисповеданием; ; имела индульгенцию; скрывала духовное насилие, не была образцом набожности и нравственности. 

Лютеранские верующие отрицают почти все таинства, кроме крещения (во имя отца и сына, и святого духа), причастия  и исповедь. библия считается единственным критерием правильности веры. большинство лютеранских церквей напоминает католические, хотя внутреннее убранство сильно отличается, там придерживаются простоты в убранствах. поэтому алтарь может быть вообще не украшен и может представлять собой обычный стол. однако утверждения что лютеране полностью отказались от изображений были бы ошибочными. во всех лютеранских соборах присутствуют картинные изображения, как спасителя, так и апостолов. осталось богатое алтарное убранство в некоторых старинных храмах. также в лютеранских церквях используют  распятие, лампады и свечи. лютеранская церковь является литургической церковью, литургия проводится в воскресенье и содержит чинопоследование, которое полностью соответствует традициям католической церкви. во время мессы пасторы и их одеты в литургические облачения, само богослужение сопровождается игрой на органе. на литургии присутствует  общая исповедь, чтение святого писания, проповедь, причастие, отпущение грехов. еще отличием между католиками и лютеранами является строго разделение сфер действия евангелия и закона. первая из них под подчинением церкви, вторая связана с государством. по их вере закон может осуждать, а вот евангелие оправдывает. следует отметить, что    лютеранство — это скорее государственные церкви  в странах , таких как германия, скандинавия, эстония, латвия. количество всех последователей лютеранства насчитывается порядка  76 млн. человек.

ответ:Саад-ад-дін, турецький історик і вихователь султана Мурада III (1574 – 1595), написав історію Туреччини, починаючи з Османа І, тобто з 698 р. хіджри, або з 1299 р. за європейським літочисленням. Перший том цієї праці був перекладений на італійську мову абатом Бруттаті і виданий у Відні в 1649 р. Два інші томи були перекладені на французьку мову фран­цузьким арабістом Антуаном Галланом в 1710 р. і надруковані в уривках у відомій праці Дарю з історії Венеціанської республіки, т. VIII, стор. 192–198.

Коли весна вже закінчувалася, султан Мехемед1, бачачи, що все готове і що всі війська вже зібрані, вирушив з божою поміччю в похід, наказавши одночасно везти на окремих возах величезні гармати, які він звелів виготовити для того, щоб зруйнувати стіни і башти [Константинополя]. Перед тим як вирушити в похід, він зробив генеральний огляд своєї армії, під час якого, віддавши хвалу богові і підбадьоривши начальників армії, ві­зирів і війська, щоб вони показали свою військову доблесть, оголосив їм, що він має намір узяти місто Стамбул [Константи­нополь] і перетворити його в центр мусульманської релігії, спо­діваючись на обіцянку пророка. І ось, бачачи загальне підне­сення духу у осіб усіх рангів, бачачи, що нема жодної людини, яка не була б готова пролити свою кров за таку добру справу, він вирушив до Стамбула.

Мудрі потомки пророка і шейхи супро­водили його і якийсь час ішли, за звичаєм, з армією, молячись за щасливий результат прийдешнього бою, після чого вони по­прощались і пішли, щоб молитись у себе дома, поки триватиме похід, за винятком шейхів Акшемс-Еддіна і Акбююкбедеха, яких султан узяв з собою, щоб просити через них у бога до ... Вранці султан прибув на місце, і вся армія наблизилась і зайняла позиції перед стінами з боку суші, надзвичайно здивувавши об­ложених, які відчули страх, побачивши це військо, навіть незва­жаючи на те, що імператор [візантійський], попереджений про рішення султана, наказав укріпити всі слабі місця міста, через які було б легше почати напад, і сам він був сповнений твердої рішимості захищатися до кінця.

Перш, ніж султан почав облогу, імператор послав йому про­позицію взяти собі всі міста і їх околиці поза Стамбулом, але залишити йому, імператорові, місто, за що імператор платитиме султанові щорічну данину. Але султан, відкидаючи ці пропози­ції, відповів, що шабля і його релігія нерозлучні, і зажадав, щоб імператор здав йому місто. Діставши відмову, імператор встановив на баштах і стінах артилерію, воїнів, озброєних муш­кетами і великими запасами смоли.

Объяснение: