План к образу мицкевича. буду + 24

Ражина — молодая красивая литвинка, дочь «велича­вой риги властелина». гражина выходит замуж за новогрудского князя литавора. подданные князя восхи­щены красотой и стройностью молодой княгини. гражина «тем еще могла гордиться, что ростом князь не выше, чем она». княгиня разделяет увлечение мужа охо­той. в медвежьей жесткой шкуре и в рысьей шапке она, оседлав жмудского боевого коня, охотится нарав­не с литавором. переодетая в мужское платье гражина на­поминает своего мужа: «порой со свитой возвратясь, гражина обманывала глаз простолюдина, литавору подобная вполне… тогда не князю, а его по­чет смиренно воздавали слуги». но счастье княгини омрачено. она узнает о том, что ее муж заключил по­зорный договор с крестоносцами. (действие поэмы разворачивается в эпоху борьбы жителей литовско- земель с тевтонским орденом). гражина умо­ляет мужа одуматься и не звать врагов на литовскую землю. но литавор разгневан вмешательством жены в его дела, он остается непреклонен. тогда отважная женщина принимает другое решение. под покровом ночи, надев боевые доспехи князя, она с небольшой дружиной выступает навстречу крестоносцам. неда­леко от города завязывается смертельный бой. горст­ка смельчаков противостоит огромной силе врага. подданные с удивлением глядят на своего «князя», который даже меч держит не так, как обычно. никто и не догадывается, что плечом к плечу с ними сражается жена литавора — гражина. крестоносцы активно на­ступают, и уже начинает казаться, что исход боя предрешен. однако, узнав о случившемся, князь литавор собирает всю свою дружину и спешит на по­мощь жене. отряд крестоносцев разбит, но гражина полу­чает смертельную рану: «тяжко ранена пулей ­кой гражина. кровь бежит, погибает княгиня безвинно…» по народной традиции, героев, павших смертью храбрых в бою, сжигали на костре. в бушу­ющее пламя, приготовленное для погребения гражины, во­шел литавор с телом жены на руках. так он искупил свою вину перед своим народом, перед гражиной поэма не связана с фольклором, но образ гражины близок народным образам. подобно гражине, герои народных преданий всту­пали в неравную схватку со злыми, темными силами и за отчизну.

Відповідь:

Напишу у вигляді плану:

1. Книга починається з опису полювання (ловів), які влаштував новий боярин Тугар Вовк, святкуючи "почин нового життя". Полювання велося на "грубу звірину". В провідники боярину громада дала  молодого хлопця - Максима Беркута. В ловах брала участь донька Тугара - Мирослава.  Максимові сподобалася смілива дівчина. А ще на цьому полюванні він врятував їй життя, захищаючи від ведмедиці.

2.  Максим знайомить Тугара Вовка і Мирославу з селом, його традиціями, історією.  Максим просить Тугара Вовка віддати за нього заміж Мирославу. чим дуже розлютив боярина, який вважає, що простий смерд не сміє і мріяти про його єдину доньку.

3.  Тухольська громада за є Тугара Вовка на громадський суд, але боярин відповідає лише одне - всі землі йому подарував князь, а тому він має право робити що завгодно. Крім того, на цьому суді Тугар Вовк на очах у всіх людей вбиває чоловіка, який хотів свідчити проти Тугара.  За це розгнівані люди вирішують виселити боярина із своїх земель. Тим часом до тухольської громади приходять посланці з сусідніх сіл з новиною, що на їхні землі суне монгольська навала і потрібно боронитися.

4. Розлючений Тугар Вовк з донькою Мирославою їде до монголів. Мирослава розуміє, що недаремно ходять чутки про те, що її батько зрадник. Тугар Вовк пропонує монголам провести їх через тухольський перевал, розраховуючи на те, що монголи приборкають норовливих тухольців.

5.  Тухольські хлопці разом з Максимом дають відсіч монгольському загонові.  Тугар Вовк з монголами бере Максима у полон. Захар Беркут на громадській раді пропонує не відбити ворога від села, а знищити. В цей час приходить Мирослава і передає громаді пораду Максима не спиняти монголів перед тісниною, а закрити їх у гірській долині, в якій розміщене село, і заморити голодом або вирубати віх до одного.

6.  Мирослава навчила тухольців робити метавки. Люди дружно готуються до бою. Тугар Вовк робить спробу домовитися про обмін життя Максима на вихід монголів з долини, але  Захар Беркут  відмовляється.  

7. Захар Беркут пропонує перегородити священним каменем (Сторожем) річку, яка текла через долину і затопити монгольський загін, тим більше, що перед цим у горах впали сильні дощі. Максим тим часом, у монгольському таборі тягне час, водячи монголів  по селі і обіцяючи  показати таємний вихід з долини.

8. Долину затоплює. В монгольському таборі починається паніка. Тухольці зверху ігають, як безжалісна стихія забирає життя у людей.  Бегадир Бурунда (монгольський ватажок), тримаючись на невеличкому острівці з каміння, востаннє пропонує обміняти своє життя на життя Максима, якщо ні, то обіцяє відрубати йому голову і заносить меч. Тугар Вовк в останню хвилину відтинає руку з мечем, чим рятує Максима від вірної погибелі. Всі разом падають у бурхливу річку, тому що каменем, пущеним Захаром з метавки, острівець розносить.

9. Максим врятувався, а Тугар Вовк потонув. Захар Беркут святкує перемогу над ворогом і радіє, що його син залишився живим. Але всі ті потрясіння, які прийшлося йому пережити в останні дні даються взнаки і Захар помирає. Останні  його слова звернені до громади з проханнмя жити дружно, поважати волю і традиції, передати цю шану прийдешнім поколінням.

Пояснення: