Твір усна народна творчість — перлина української літаратури

усна народна творчість — це основа нашої безмежно багатої культури. це наш дух, наша душа, наша пісня, якій світ дав найвищу оцінку. використання вікового досвіду народу завжди нашим письменникам. починаючи від котляревського, ми можемо побачити в їхніх творах яскраві зразки народної мудрості, цього невичерпного й справді цілющого для художника джерела.

фольклор бере свій початок ще з тих часів, коли не було ні писемної літератури, ні письма взагалі. усна народна творчість слугувала народу для власних потреб, як-то: колискові, казки, загадки, примовки. вони мали прищепити дитині любов до народної творчості, надати їм зразки моральної норми поведінки, сформувати естетичні смаки.

кожному з нас неважко уявити звичайну маленьку людину, у якої маленькі життєві запити і свої особисті нехитрі прагнення. така людина добре розумує, що їй ніколи не доведеться стати видатною та долями людства, але це їй і не потрібно. віна зі смиренністю сприймає свою долю і радіє вже тому, що у неї добра сім’я – гарні батьки та сестра. вона любить їх, вони люблять її. дбайлива людина, вона намагається своїм рідним, чим може. у цієї людини є сокровенна мрія – накопичити грошей для того, щоб сплатити за навчання сестри у консерваторії. так би і прожила ця маленька людина в міру щасливе, в міру сумне життя, не нарікаючи на долю, не прагнучи чогось недосяжного. але ось одного разу …

у своїй новелі «перевтілення» ф. кафка створює у читача незвичайну ілюзію. навіть любов виявляється неспроможною перед обличчям неймовірної метаморфози. у казках найчастіше за потворною зовнішністю ховається прекрасна людина, а ось у «перетворенні» лише вигляд жахливої комахи віднімає у головного героя твору грегора замзі право зберегти свою людську сутність.

зрозумілий та затишний світ цього персонажу в одну мить розколюється навпіл, валиться та ховає його під своїми уламками. неспроможною виявляється любов, обриваються усі його родинні та дружні зв’язки і на грегора обрушується страшна самотність. все, що залишається у його житті – це відмова. відмова у розумінні і співчутті, роботі і грошах, людській мові і друзях. герой стає без вини винним, а для своїх рідних перетворюється у безкорисний тягар. тепер грегор – нещастя, ганьба і покарання сім’ї. незважаючи на те, що йому вдалося зберегти свою сутність, його не існує для інших, він втратив право на існування. виявляється, що від того, який у тебе зовнішній вигляд, залежить ставлення до тебе не тільки оточуючих, але й самих рідних і близьких людей. тому і вийшло так, що той, хто ще вчора був любимим батьком, сьогодні стає об’єктом знущання. навіть фізичні страждання, описувані ф. кафкою у новелі «перевтілення», стають тільки зовнішнім проявом нестерпних душевних мук і не затьмарюють тих духовних страждань, яких зазнає ця людина.

але найжахливіше те, що герой твору сприймає таке до себе ставлення як належне і охоче з усіма погоджується, що винен. винен незрозуміло як у тому, що втратив свою людську подобу. так, як прийняв грегор долю маленької непомітної людини, так само смиренно він прийняв і самотність, страждання, біль та смерть. вражає майже протокольна сухість, з якою ф. кафка описує смерть героя новели, яка потрясає більше, ніж красномовніший художній опис: «грегор – будь що буде – втиснувся у двері. одна сторона його тулуба піднялася, він навскоси ліг у проході, один його бік був зовсім зранений, на білих дверях утворилися потворні плями … ». єдиним емоційним штрихом тут є епітет «потворні». це і погляд тих, хто спостерігає за муками комахи, яка ще недавно була людиною, і страждання героя – я потворний, я знаю, але вибачте…

смерть грегора виявляється позбавленням для всіх. сім’я радіє. «ну от, – сказав пан замза, – тепер ми можемо подякувати бога». бездушністю це не назвеш вже тільки тому, що мова про наявність душі у подібних людей вже не йде. байдужість, бридливе відштовхування всіх, хто не схожий на більшість, хто не такий, як усі, ситий спокій на протязі усього життя – ось ідеал щастя для сім’ї замзи.

гротескно перебільшуючи деталі у своїй новелі «перевтілення», ф. кафка знайшов дуже виразний символ для «інших». читачам досить легко знайти паралелі в реальному житті, знайти подібні перетворення і такі ж самі відносини до нещасних, чимось несхожих на інших. і сьогодні тебе можуть викинути із системи суспільних і людських відносин за різні удавані «гріхи» – національність, колір шкіри, рідну мову, власні погляди, нестандартну поведінку, оригінальну творчість або політичну приналежність. нажаль, все це може бути достатнім приводом для того, щоб натовпу відмовити тобі у праві залишатися людиною. як ми бачимо, наш світ не дуже змінюється у кращій бік, та все залежить від нас самих, бо ми самі й є носіями моральних цінностей і людських душевних відносин у суспільстві, які потрібно прищеплювати іншим і відстоювати у будь-яких умовах.