Опишите египетскую армию . зарание огромное!

Пехота группировалась по типу вооружения. кроме копейщиков и лучников в составе египетского войска появились пращники. пращники и большинство лучников были легко экипированы. тяжелая пехота вооружалась копьями и мечом-хопешем. описание битвы при кадеше дает ясное представление о наступательных боевых порядках египтян. фаланга строилась в десять шеренг, причем воины каждого «отделения» строились колонной, один за другим. такая фаланга могла легко передвигаться в колонне по десять в ряд, и занимала боевое положение простым разворотом направо или налево. армия тутмоса iii (1490-1436) была пехотной, располагая лишь некоторым числом колесниц, входящих в состав пехотных подразделений. но уже спустя сто лет колесниц стало больше и они выделились в отдельный род войск, хотя, по-прежнему, формально входили в состав «полков». современники сообщают об отрядах в 50, 30 и 10 колесниц, причем минимальным подразделением был отряд в 10 колесниц, которые по три или пять объединялись в «эскадроны». самый многочисленный отряд колесниц в армии древнего египта насчитывал 150 , то есть 5 или 3 «эскадрона ». такой «дивизион» действовал совместно с пешим полком. как говорят, фараон шешонк i (950-929) располагал 1200 колесницами, когда вторгся в иуду. причем около 600 колесниц действовало в качестве отдельной ударной группировки. в первые годы нового царства в армии служило мало иностранных наемников. но уже в сражении при кадеше (1288) участвовал ударный ханаанский отряд. рамзес ii (1290-1233) располагал отрядом иностранных наемников-шерденов, участвовавших в сражениях с хеттами в сирии. когда в палестине появился «народ моря», шердены участвовали в войне с ними. позднее рамзес iii набрал множество шерденов и филистимлян, а также заручился ливийцев. количество наемников значительно возросло, и они уже стали составлять основу египетской армии. шердены служили в отряде телохранителей фараона, а также вместе с филистимлянами действовали в составе полевой армии.

В Україн гається відносно високий порівняно з Росією рівень письменності. У багатьох селах функціонують школи, де навчаються діти старшини, козаків і селян. Так, на Слобожанщині була 131 трирічна церковнопарафіяльна школа.

Наука й освіта вищого рівня зосередились у Київській колегії (з 1701 р. — Академія). Києво-Могилянська академія була першим і найкращим за значенням вищим навчальним закладом України. В її стінах здобували освіту українські діти і діти слов'янських народів. Студенти Академії продовжували навчання, що було нормою, у провідних європейських навчальних закладах. З неї вийшло чимало талановитих і обдарованих державних діячів, науковців, письменників і митців: Ш. Прокопович, Г. Сковорода, М. Березовський, Д. Бортнянський, І. Григорович-Барський, Н. Згурський, О. Шумлянський та ін. Академія мала велику бібліотеку, яка наприкінці XVIII ст. налічувала близько 10 тисяч томів з різних галузей знань на всіх європейських мовах, якими вільно володіли студенти.

Соціальний стан студентів був досить різний — від дітей заможних родин до дітей міщан. Багато вихованців стали викладачами різних навчальних закладів України, Болгарії, Росії, Сербії, Чорногорії, Чехії та інших країн Європи й Азії.

В Академії крім наукових студій розвивалися мистецтва. Одними з найпопулярніших стали театральні вистави; авторами п'єс, режисерами й акторами були викладачі та студенти Академії. Вони відіграли важливу роль у зародженні українського театру. Обов'язковою дисципліною для всіх слухачів було вивчення поетики і музики, а любов до хорового співу українців загальновідома, тож і при Академії працювали великий зведений хор і оркестр. Театр, хор і оркестр зажили популярності серед киян. Академія стала взірцем для навчальних закладів України. За її типом відкривають колегії в Чернігові, Переяславі, Харкові. Так, зокрема, Харківська колегія в 1727 р. на початку своєї діяльності стає центром освіти Слобожанщини; тут навчалося близько 500 студентів, викладались інженерні науки, геодезія, географія, артилерійська справа, іноземні мови.