Як описати якою була мирослава у творі захар беркут?

Мирослава — молода вродлива дівчина, рано втративши матір, знала лише любов і турботу батька. для неї головне — бути вірною собі, діяти так, як підказують сумління і серце. тому вона і виступає проти батька на боці народу, стає справжньою патріоткою своєї вітчизни. зрозумівши, на чиєму боці правда, дізнавшись про зрадництво свого батька, мирослава пориває з ним і йде до тухольців. дівчина, побачивши, що всі намагання врятувати честь батька марні, що шляху повернути батька до примирення і єдності з народом нема, виступає проти нього. вона звертається до захара беркута з проханням прийняти її за дочку, бо «тугар вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій край і пристав у службу монголів». мирослава полюбила простого селянського хлопця. в особі максима мирослава бачить усіх тухольців. мирослава — один із перших образів дівчини-патріотки в українській літературі.

Климко – сирота. щирий, добрий, працьовитий; мужній, вольовий; благородний, чуйний, уважний, турботливий, винахідливий. прагнення навчитися; відповідальний за доручену справу; шанобливе ставлення до дружби . головний герой виявляє непереборну готовність дійти до заповідної мети, терпляче зносячи важкі випробування. г. тютюнник втілив в цьому творі свій ідеал людини у маленькій сирітській душі. климко носив стільки доброти, милосердя, співчуття до знедолених і стражденних. він не боявся в 11 років вирушити в далеку дорогу по сіль. цей маленький лицар ризикував власним життям, щоб врятувати близьку йому людину. образ климка вимальовується з автобіографічного життя автора. вразлива від природи, ніжна душа хлопчика стає ще чутливішою від пережитих подій у дитинстві і ще з малих літ він почувається самотнім, ніким не захищеним мандрівником. усе своє коротке життя климко більше піклувався про інших, ніж про себе. утрати-вши єдину рідну людину, климко не може опанувати себе, аж поки не виникла потреба опікуватися долею своєї вчительки. доля немов винагородила хлопчика за високе благородство помислів і вчинків. але зла було так багато, що воно не дало маленькому добро творцеві лишитися живим. війна полонила всіх у свої обіймах… . ця повість страшна своєю правдою про війну і красивою правдою про благородних людей. схиляючи голову перед пам’яттю дітей, що загинули на війні, ми маємо докласти всіх зусиль, аби не опалював вогонь війни душі дітей.